Skip links

Законопроєкт про саморегулювання господарської та професійної діяльності має враховувати пропозиції бізнесу

Онлайн-зустріч проєктної команди Української Ради Бізнесу «Саморегулювання» відбулася 28 липня. У центрі обговорення став проєкт Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності».  Законопроєкт було зареєстровано в парламенті в грудні 2019, проте не прийнято в першому читанні, тому після відставки уряду в березні 2020 документ відкликано. Члени проєктної команди УРБ проаналізували порівняльну таблицю оновленого законопроєкту, який розробляється, і під час онлайн-зустрічі висловили кілька пропозицій і критичних зауважень.

«До першого варіанту законопроєкту у нас були кілька правок, але загалом ми підтримувати зміст документу. В парламентському Комітеті з питань економічного розвитку пообіцяли врахувати наші пропозиції і відправити їх розробникам. На жаль, доопрацювання законопроєкту затягнулося. Оновлений документ, який ще не поданий до Верховної Ради, містить такі положення, які ставлять хрест на саморегулюванні професійної діяльності», – зазначив, відкриваючи засідання, президент Українського союзу пожежної і техногенної безпеки Борис Платкевич.

Борис Платкевич

Одним із головних суперечливих положень оновленого законопроєкту є статус саморегулівної організації (СРО). В першому варіанті законопроєкту передбачалося, що будь-яка неприбуткова організація, яка відповідає певним критеріям, може зареєструватися як СРО. Однак у новому тексті документу СРО визначається як нова організаційно-правова форма.

«І тут багато питань. Саморегулівна організація – це не певна діяльність. Це люди, які відповідно до чинного законодавства займатимуться функціональним регулюванням своєї галузі. А нам хочуть нав’язати, що СРО – це нове утворення, новий правовий статус, новий КВЕД. Навіть ідеться, що постановою Кабінету міністрів видаватиметься нормативний акт із відповідною реєстрацією в Мінюсті, якщо комусь такі повноваження нададуть», – пояснив Борис Платкевич.

Представники бізнесу наполягають на тому, що підстави та необхідність запроваджувати в державі нову організаційно-правову форму для СРО відсутні.

На думку першого заступника генерального директора Української асоціації інвестиційного бізнесу Ольги Трипольської, законопроєкт містить суперечливі положення: «З одного боку – вимоги до СРО бути непідприємницьким товариством. А в іншій статті йдеться, що може організація може вести підприємницьку діяльність, тільки не в тій сфері, в якій проводить регулювання. Те ж саме стосується вимоги неприбутковості. І як можна претендувати на статус СРО, якщо ти ще не юридична особа, незрозуміло, кого об’єднуєш і за якими правилами працюватимеш?»

Ольга Трипольська запропонувала не поширювати деякі вимоги нового законопроєкту на ті саморегулівні організації, які вже мають такий статус – наприклад, вимоги щодо нового подання документів. Також представниця асоціації звернула увагу на норму законопроєкту, згідно з якою типові вимоги до правил і статуту СРО мають бути затверджені Антимонопольним комітетом.

«Але для нашого фондового ринку є окрема норма в Господарському кодексі, де йдеться, що участь у СРО вже не є узгодженими діями і не потребуватиме згоди Антимонопольного комітету. Тому тут теж треба зазначити винятки, якщо це передбачено особливостями спеціального законодавства, регулюється іншими законами».

Директор Національної асоціації недержавних пенсійних фондів України та адміністраторів недержавних пенсійних фондів Тетяна Шевкун висловила пропозицію, щоб закон визначав рамкові принципи і підходи, єдині для всіх організацій, а специфіку різних ринків враховували спеціальні закони.

У свою чергу, генеральний директор асоціації «Страховий бізнес» В’ячеслав Черняховський вважає, що всі особливості повинні міститися саме в рамковому законі, щоб наступні законопроєкти не перекреслювали все, що в ньому закладено.

«Ми би хотіли, щоб учасники ринку обов’язково входили до тієї чи іншої СРО на ринку і використовували схожі бізнес-практики й етичні кодекси. Не підтримую обов’язкове членство в СРО, тому що внаслідок цього ми отримуємо структуру, яка перестає захищати інтереси своїх членів і добре вміє тільки одне – збирати внески. Я за те, щоб не створювати багато СРО на кожному ринку, але при цьому не влаштовувати монополізм і придворні асоціації, які нівелюють сутність саморегулювання».

На думку  учасників обговорення, важливою складовою роботи саморегулівних організацій має стати робота зі споживачами, позасудове врегулювання спорів. СРО можуть узяти на себе функцію медіатора між учасниками ринку і споживачами.

Анатолій Долинний

«Сьогоднішня дискусія засвідчила різне бачення того функціоналу, який законодавець намагається вирішити. Скільки СРО може бути в певній сфері, чи потрібно всім бути членами СРО – це все предмет обговорення. На мій погляд, автори законопроєкту сплутали кілька форм об’єднання, які існують на розвинених ринках, – зокрема, міжмуніципальні союзи. Пропоную взяти до уваги цей аспект і подумати, щоб у законопроєкті передбачити, що в окремих видах діяльності органи місцевого самоврядування можуть або погоджувати ініціативу бізнесу, або приймати рішення про утворення міжмуніципальних союзів, і членство в них у певних сферах має бути обов’язковим», – відзначив президент Української федерації індустрії безпеки Анатолій Долинний.

За підсумками обговорення учасники домовилися надіслати пропозиції для узагальнення та підготовки консолідованої позиції Української Ради Бізнесу. Ця концепція стане базою для консультацій із представниками профільного парламентського комітету та уряду для підготовки законопроєкту з урахуванням пропозицій бізнес-асоціацій. 

Залишити коментар

Name*

Website

Коментар