Skip links

Ініціативи УРБ

Українська Рада Бізнесу, перш за все, відстоює інтереси білого та честного бізесу, тому ми сформували білий та чорний списки ініціатив, які відповідно підтримуємо або не підтримуємо.

Мета: Створення сприятливих правових та економічних умов для суб’єктів господарювання через податкові механізми для забезпечення сталого економічного розвитку України.

Проблематика податкової системи України:

1. Наявність великої кількості податкових пільг, вилучень з-під оподаткування окремих складових об’єкта оподаткування та преференційних режимів, що значно викривлюють податковий «ландшафт» та спотворюють конкуренцію.

2. Високий рівень податкового навантаження, зокрема, на фонд оплати праці, пов’язаний з надмірним та не оптимальним за рівнем розвитку держави перерозподілом валового внутрішнього продукту через публічні фінанси.

3. Відсутність комплексної реформи ДФС та митниці (у т. ч. високий рівень корупції цих органів за даними опитувань), відмова від ліквідації Податкової міліції, яка понад рік працює поза законом, каральна спрямованість політики цього органу, силовий та адміністративний тиск на бізнес, велика чисельність співробітників з неконкурентними заробітними платами.

4. Суттєві прогалини у діючому податковому законодавстві, які дозволяють великому бізнесу користуватись численними схемами по ухиленню від сплати податків за допомогою «офшорних інструментів».

5. Обтяжливе адміністрування – порушення принципу стабільності, відсутність своєчасного методичного, консультаційного та технічного забезпечення, що призводить до появи:

  • помилок, а у подальшому й до застосування штрафних санкцій;
  • суперечливих (іноді заплутаних) норм законодавства;
  • можливостей для дискреційного (вибіркового) підходу до застосування законодавства для різних платників податків;
  • законодавчих норм непрямої дії, через що велика кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами.

6. Структура податків не відповідає національним особливостям та цілям економічного розвитку, зокрема, занадто велику роль для країни, у якій існує системна корупція, відіграють прямі податки та квазіподатки (оподаткування праці), водночас невагомими є податки на нерухомість та землю (зокрема податки на капітал). Встановлений порядок сплати окремих податків нерідко призводить до переплат, необхідності попередньої (авансової) сплати або заморожування частини обігових коштів підприємства.

Структура та завдання Податкового кодексу Розвитку

Загальні положення

  • законодавчо встановлена кількість контролюючих органів;
  • запровадження обов’язкової процедури громадського обговорення законодавчих ініціатив (процедура нульового читання).

Адміністрування податків

  • впровадження єдиного рахунку для сплати податків та зборів, інших обов’язкових платежів (крім ПДВ та акцизів);
  • розширення спектру послуг електронних сервісів для платників податків та впровадження нових електронних сервісів (електронний реєстр чеків, цифрові РРО, електронні акцизні марки);
  • забезпечення відкритості ДФС України шляхом оприлюднення агрегованої зведеної інформації щодо діяльності служби та платників податків;
  • Впровадження нових удосконалених підходів до адміністрування, що сприятиме процесу деофшоризації (інструментарії Проекту ОЕСР/G20 BEPS), зокрема щодо оподаткування контрольованих іноземних компаній та інше.

Податок на додану вартість

  • реалізація нової концепції онлайн контролю за переміщенням ризикових категорій товарів (концепція tax invoice), (єдиний електронний документ);
  • перегляд у бік зменшення пільг з ПДВ, наданих окремим категоріям платників (у т. ч. перегляд переліку операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ);
  • удосконалення механізму застосування “касового методу” при сплаті ПДВ.

Податок на прибуток

  • заміна податку на прибуток підприємств податком на виведений капітал, який передбачає відтермінування сплати податку на момент виплати дивідендів або прирівняних платежів.

Плата за землю та нерухоме майно

  • модифікація наявного податку на землю та нерухоме майно, з метою зменшення його дискреційності та дотримання принципу справедливості, зокрема:
    • зменшення граничних розмірів ставок;
    • скорочення пільг з податку на нерухоме майно та землю, протягом кількох років – скасування пільг з податку на землю, незалежно від соціальних груп;
    • перегляд ставок земельного податку для земель товарного с/г виробництва (наблизити ставки податку на землю до ставок ЄП 4 групи).

ПДФО, єдиний податок, ЄСВ

  • зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, скасування військового збору:у перший рік реформи – з 41,5% до 32%, у другий рік реформи – до 25%, починаючи з третього року реформи – встановлення єдиної ставки –  20%, із компенсацією за рахунок зниження неефективних видатків бюджету. Об’єднання звітності по ПДФО та ЄСВ;
  • впровадження нових форм оподаткування фізичних осіб – підприємців (патенти), що дозволить спростити реєстрацію, облік, оподаткування, звітність і припинення підприємницької діяльності фізичними особами;
  • запровадження дієвих методів боротьби зі зловживаннями при продажу товарів, поширення сфери дії РРО на ризикові категорії (великі торгівельні площі, лакшері та товари преміум сегменту);
  • заохочення добровільного використання РРО та отримання фіскальних чеків з перевіркою їх реєстрації – проект «Кешбек для покупця»;
  • збереження спрощеної системи оподаткування;
  • з метою зменшення зловживань на 3-ій групі спрощеної системи – поступове підняття ставки податку для послуг третьої групи ЄП (одночасно із зниженням ЄСВ+ПДФО) – до оптимального розміру;
  • впровадження механізму сплати податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки (паї), до місцевих бюджетів за місцезнаходженням такого нерухомого майна
  • скасування дискримінаційного стягування ЄСВ із «сплячих» ФОПів та подвійної сплати ЄСВ для сумісників;
  • стимулювання роботодавців та ВНЗ до співпраці у створенні навчальних робочих місць для учнів/стажерів в процесі розвитку форм дуальної освіти – скасування ЄСВ для учнівських/стажерських робочих місць, передбачених програмами навчання/стажування і лімітованих коефіцієнтом до кількості робочих місць роботодавця

Перехідними положеннями Податкового Кодексу Розвитку передбачити:

  • докорінне реформування Державної фіскальної служби, перебудова її в ефективну, якісну і прозору сервісну службу, яка буде здатна створювати сприятливе для бізнесу середовище, запроваджувати системні зміни й сервіси для підтримки і захисту бізнесу, забезпечить довіру до її роботи з боку громадян і бізнес-середовища;
  • створення прозорої, комплексної та ефективної законодавчої системи, яка дозволить митниці сприяти міжнародній торгівлі, забезпечуючи при цьому безпеку держави, її громадян та захист фінансових інтересів держави;
  • створення єдиного дата-центру, що консолідує всі державні ресурси та бази даних контролюючих (з метою визначення обсягу податків) органів, під адмініструванням Міністерства фінансів України;
  • остаточна ліквідація податкової міліції та створення окремого державного органу Служби фінансових розслідувань (фінансової поліції) у системі органів Кабінету Міністрів України, з керівником та співробітниками, відібраними за процедурами, аналогічними обранням членів НАБУ, із суттєвим підвищенням їх посадових окладів та усуненням дублювання функцій;
  • запровадження персональної відповідальності державних службовців перед платниками податків за завдані збитки внаслідок зловживань або бездіяльності;
  • розроблення Урядом законопроекту  та прийняття законодавчих змін щодо модифікації податку на майно (концепція за посиланням), зокрема:
    • об’єднати податок на землю з податком на нерухомість, взявши за базу оціночну вартість землі з урахуванням забудови;
    • створити автоматизовану систему для визначення оціночної вартості об’єктів землі та нерухомості;
    • визначити критерії якості до баз даних, які планується використовувати;
    • прописати механізм переоцінки землі та нерухомості за бажанням платника;
    • прописати механізм внесення до єдиної бази ФДМ України всіх оцінок для уникнення їх заниження;
    • прописати механізм встановлення справжніх власників (бенефіціарів) кожної земельної ділянки та, відповідно, розташованих на ній об’єктів нерухомості;
    • розробити методологію зарахування податку на житлову нерухомість до ПДФО;
    • гармонізувати податок на житлову та нежитлову нерухомість;
    • визначити можливий перехідний період для проведення оцінки об’єктів оподаткування, протягом якого методика обчислення розрахункової вартості має набрати необхідну кількість даних для оцінки;
  • проведення Урядом масштабної ревізії видатків бюджету із їх скороченням на 3-5% ВВП (зокрема шляхом верифікації соціальних виплат/пенсій («мертві душі», «псевдопереселенці» тощо) та скороченням неефективних видатків бюджету) та із врахуванням її результатів у проекті Державного бюджету на 2020 рік.  Передбачити наступні заходи:
    • перехід до середньострокового бюджетного планування, удосконалення процесу розробки Основних напрямів бюджетної політики на відповідні роки із урахуванням міжнародних тенденцій
    • реформування бюджетного процесу, зокрема, удосконалення програмно-цільового методу фінансування;
    • провадження фіскальної політики, спрямованої на суттєве зниження частки державних видатків ВВП до середньоєвропейської;
    • перегляд статей бюджетних видатків для оптимізації структури та розміру видатків держбюджету;
  •  запровадження оптимальної моделі податкової амністії (за основу взяти законопроекти № 8257 та № 8258), разом із прийняттям єдиного системного документу (Податкового Кодексу Розвитку);
  • удосконалення процесів контролю трансфертного ціноутворення;
  • запровадження в межах двох-трьох адміністративно-територіальних одиниць України Пілотного проекту щодо Порядку оподаткування майна (землі та нерухомості) від їх ринкової вартості;
  • встановлення мораторію на внесення змін до Податкового кодексу України на три роки, щодо збільшення ставок податків та зборів;
  • проаналізувати можливість реалізації ступінчастої (прогресивної) ставки ПДВ (10% між платниками ПДВ, 20% – між платником та не платником);
  • реформування Фондів соціального страхування, скорочення їх функцій та витрат.

Баланс єдиного системного документу Податкового кодексу Розвитку*

млрд. грн.

Пропозиції, що призведуть до зниження доходів бюджету Пропозиції щодо збільшення доходів бюджету або призведуть до його економії
Введення ПнВК скасування пільг і преференцій:

  • з ПДВ
  • з податку на майно, в т.ч:

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плати за землю

Зниження податкового навантаження на фонд оплати праці з 41,5% до 20%, в тому числі:

ЄСВ – с 22% до 10%

ПДФО – с 18% до 10%

модифікація податку на нерухоме майно (Пілотний проект щодо Порядку оподаткування землі та нерухомості від їх ринкової вартості)
Скасування ЄСВ для сплячих ФОПів та для учнівських місць проект tax invoice
проект «Кешбек для покупця», фіскалізація ризикових категорій товарів
зменшення граничних розмірів ставок податку на майно (з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та із плати за землю);

скорочення пільг з податку на майно;

перегляд ставки земельного податку для земель товарного сільськогосподарського виробництва (наблизити до ставки ЄП 4 групи)

детінізація, амністія капіталів (запровадження нульового декларування), деофшоризація
Реформування 3-ої групи ЄП
скорочення неефективних витрат бюджету, верифікація соціальних виплат і пенсій

Баланс:

* потребує окремого розрахунку

Після прийняття Митного кодексу України у березні 2012 року питання необхідності його модернізації та удосконалення обговорювалося неодноразово, однак комплексного вирішення цих питань досягнуто не було.

На сьогодні ключовими проблемами у сфері митної справи є складність та надмірна забюрократизованість процесів, вразливість до корупції процедур для здійснення митного контролю та оформлення, відсутність балансу між безпековою функцією та сервісами, що надаються платникам податків (зокрема, спрощеними митними процедурами), технологічна відсталість митної інфраструктури, відсутність прогресу в частині удосконалення митної ІТ-системи. Недостатні заходи з автоматизації митних процедур, мінімізації впливу «людського фактору», виключення несанкціонованого втручання, неможливість впровадження кращого світового досвіду, недостатність фінансування обмежують процеси впровадження спрощених процедур торгівлі та забезпечення виконання вимог законодавства, негативно впливають на роботу легального бізнесу.

Ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, Україна отримала інструмент та дороговказ для запровадження системних реформ. Реформа державної митної справи та інтеграція в митну спільноту ЄС визначені одними з найбільш пріоритетних напрямків.

У контексті змін у законодавство існує необхідність перегляду процесів, що впливають на здійснення митних процедур. Зокрема, це стосується уніфікації прийняття рішень, автоматизації митних формальностей, впровадження спрощеного декларування, прийняття рішення про випуск товарів у митний режим із застосуванням спрощених митних процедур. Також необхідно забезпечити одноразовість та простоту надання суб’єктом господарювання інформації митному органу в електронному вигляді та її використання всіма учасниками ланцюга поставки.

Слід зазначити, що еволюція Митних кодексів в Україні відбувалась з тенденцією до збільшення деталізації митних правовідносин на рівні Кодексу. Незважаючи на відносно нещодавнє ухвалення редакції Митного кодексу України 2012 року (далі – МКУ), вона суттєво відстає від міжнародних митних стандартів, передових технологій та практик. При цьому, в умовах, коли міжнародна торгівля швидко змінюється, а міжнародні митні стандарти постійно вдосконалюються, надмірна деталізація більшості митних питань на рівні Кодексу жодним чином не сприяє проведенню реформ та швидкій адаптації.

Це є головним недоліком чинного МКУ, внесення змін до якого, як показує практика останніх 5 років, є складним та довготривалим процесом, який в українських реаліях переважно політизується. При цьому, слід зазначити, що більшість питань, які регулюються на рівні Кодексу не є політичними, а навпаки носять суто технологічний та процедурний характер.

Наприклад, Українська класифікація товарiв зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі міжнародної Гармонізованої системи опису та кодування товарiв та затверджується Законом про Митний тариф України. Перенесення по суті технічного питання на рівень Закону призводить до того, що Україна постійно відстає в питаннях актуалізації товарної номенклатури на 2-3 роки. У той час, коли весь світ давно користується Гармонізованою системою версії 2017 року, Україна «застрягла» на версії 2012 року. Для порівняння у Грузії регулювання цього питання віднесено до компетенції Міністра фінансів, який затверджує товарну номенклатуру своїм наказом.

Таким чином, прийняття нового Митного кодексу (далі – НМК) має на меті не тільки модернізувати «митну конституцію» України у відповідності до найсучасніших міжнародних митних стандартів та з урахуванням взятих Україною митних зобов’язань за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, але й спростити та раціоналізувати митне законодавство, «прибрати» надмірну деталізацію на рівні закону щодо технологічних, процедурних питань, які не повинні залежати від політичної волі парламенту.

НМК має, в першу чергу, забезпечити регламентацію базових інститутів, принципів та підходів, спрямованих на повну діджиталізацію митних процесів, перехід до безпаперового електронного митного середовища, запровадження системи митних спрощень, побудову взаємовідносин між митницею та бізнесом на принципах довіри та співробітництва.

А більш гнучке правове регулювання на підзаконному рівні має оперативно реагувати на інформаційно-технологічні та процедурні зміни у митній сфері та розширювати можливості для швидкої їх імплементації у загальному тренді масштабного переходу до е-комунікацій та впровадження комплексної системи митних спрощень для надійних та доброчесних підприємств.

Сьогодні міжнародна торгівля стала дійсно глобальним явищем, а вимога до підвищення ефективності та безпеки ланцюгів поставки товарів постійно зростає. Тому з одного боку митниця має завдання щодо сприяння міжнародній торгівлі для економічних операторів, які відповідають критеріям доброчесності, а з другого боку перед митницею стоять завдання щодо посилення безпеки та захисту національних економічних інтересів.

На законодавчому рівні саме НМК має врегульовувати базові виклики та завдання у митній сфері: спрощення та сприяння торгівлі, зниження витрат для бізнесу, модернізація митних процесів, забезпечення електронної комунікації між зацікавленими сторонами. НМК має надати рамку для сучасної системи взаємовідносин між митницею та бізнесом.

З точки зору потреб та переваг для легального бізнес-середовища ключовими принципами НМК має стати: спрощення, сервіс та швидкість. Усі митні рішення та митні процедури повинні бути раціональними та максимально налагодженими, орієнтованими на зменшення адміністративних витрат та повторюваних дій для доброчесного бізнесу, оперативними за рахунок автоматизації та переведення процесів у електронну безпаперову форму.

НМК має містити положення (у тому числі перехідні), які забезпечать чітке та поступове запровадження IT-рішень для всіх без виключення митних процесів. Перехідні положення мають містити конкретні строки впровадження тих чи інших IT-рішень, онлайн-сервісів та ін. При цьому, процедури засновані на паперовій формі діють лише до впровадження інформаційних технологій та/або на момент виходу із ладу IT-системи.

З огляду на описаний вище підхід, що процедурні питання митного регулювання мають бути винесені на рівень підзаконних нормативно-правових актів (постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та Держмитслужби), пропонується наступна умовна структура НМК:

  1. Загальні положення та терміни.
  2. Структура та організація діяльності митних органів.
  3. Інформування з питань митної справи.
  4. Переміщення та пропуск товарів через митний кордон.
  5. Митні формальності на різних видах транспорту.
  6. Міжнародні поштові та експрес-відправлення.
  7. Організація та здійснення митного контролю.
  8. Декларування. Митне оформлення.
  9. Митні режими (процедури).
  10. Авторизований економічний оператор.
  11. Митні рішення. Попередні рішення.
  12. Митна вартість.
  13. Класифікація товарів.
  14. Країна походження.
  15. Митні платежі. Звільнення від сплати митних платежів.
  16. Митний борг.
  17. Гарантії.
  18. Пропуск та оподаткування товарів, що переміщуються громадянами.
  19. Захист прав інтелектуальної власності.
  20. Відповідальність за порушення митних правил.
  21. Відповідальність посадових осіб митниці

Нижче пропонується огляд ключових інститутів та розділів НМК.

Декларування. Митне оформлення.

Процедури декларування товарів мають бути модернізованими та чітко налагодженими, зокрема, передбачаючи те, що митні декларації подаються виключно в електронному вигляді. Також необхідне впровадження короткої ввізної та спрощеної декларації, а також забезпечення можливості подання митної декларації у формі запису у системі обліку декларанта.

Базовими елементами системи митного оформлення, які має врегулювати НМК, має стати автоматизована система митного оформлення, а також відокремлення місця подання митної декларації від місця фізичного перебування товарів, а саме запровадження централізованого митного оформлення.

Попередня митна декларація

Розширити функціонал застосування попередньої митної декларації (далі – ПД), зокрема, шляхом визначення таких випадків її застосування:

  1. Ввезення товарів на митну територію України за ПД та забезпечення доставки їх до органу доходів і зборів призначення; або
  2. Випуск товарів відповідно до заявленого митного режиму за ПД після пропуску через митний кордон України та без пред’явлення їх митниці, якою оформлена така ПД; або
  3. Випуск товарів відповідно до заявленого митного режиму за ПД після пропуску через митний кордон України, доставки до митниці, якою оформлена така ПД та пред’явлення їх такій митниці; або
  4. Випуск товарів відповідно до заявленого митного режиму за ПД після ввезення їх на митну територію України через пункт пропуску через митний кордон України у зоні діяльності митниці, якою оформлена така ПД, та пред’явлення митниці у такому пункті пропуску через державний кордон України або відповідному пункті контролю.

Митні формальності за ПД, крім завершення митного оформлення та таких, що можуть бути проведені лише після пред’явлення товарів митниці, здійснюються до ввезення товарів на митну територію України із застосуванням автоматизованої системи митного оформлення.

Рішення про випуск товарів відповідно до заявленого митного режиму за ПД приймається митницею, якою оформлена така ПД, на основі результатів аналізу ризиків у строк не більше чотирьох робочих годин з моменту: пропуску товарів через митний кордон України (у випадку, передбаченому пунктом 2); пред’явлення товарів митниці, якою оформлена така ПД (у випадках, передбачених пунктами 3 і 4).

Переваги: визначення випадків використання попередньої декларації як не тільки документа контролю доставки товарів, але й як повноцінної митної декларації, за якою здійснюється випуск товарів у заявлений митний режим. Зазначене дозволить скоротити часові та фінансові витрати бізнесу на переміщення та митне оформлення товарів.

Коротка ввізна декларація

Пропонується встановити, що на товари, що ввозитимуться на митну територію України, подається коротка ввізна декларація.

До прибуття товарів на митну територію України коротка ввізна декларація подається до митниці, у зоні діяльності якої розташовано пункт пропуску через державний кордон України, через який товари вперше перетнуть митний кордон України.

У випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, коротка ввізна декларація може подаватися до іншої митниці, ніж зазначено вище.

При цьому, коротка ввізна декларація подається до митниці перевізником, що переміщує товари, або іншою особою, що діє від імені такого перевізника.

Коротка ввізна декларація подається у вигляді електронного повідомлення, засвідченого електронним цифровим підписом, або через інтерфейс для подачі такої декларації, розміщений на офіційному веб-сайті Держмитслужби.

У випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, для подання короткої ввізної декларації можуть використовуватися комерційні портові або транспортні інформаційні систем, за умови, що такі системи забезпечують передачу коротких ввізних декларацій до митниці.

Коротка ввізна декларація реєструється автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі після її отримання. Присвоєний короткій ввізній декларації реєстраційний номер надсилається особі, яка подавала таку декларацію, автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.

Форма короткої ввізної декларації та перелік відомостей, що до неї вносяться залежно від засобу та способу переміщення товарів через митний кордон України розробляється з урахуванням вимог митного законодавства ЄС та затверджується Кабінетом Міністрів України.

За письмовим зверненням відомості, зазначені у короткій ввізній декларації, можуть бути змінені, крім випадків, якщо:

  1. митницею повідомлено про наміри проведення митних формальностей, пов’язаних із фізичною перевіркою товарів;
  2. митницею встановлена недостовірність відомостей, зазначених у короткій ввізній декларації;
  3. товари уже пред’явлені митниці.

За короткою ввізною декларацією митницею здійснюється аналіз ризиків, переважно з метою здійснення заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров’я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів, та забезпечується виконання митних формальностей, визначених за результатами такого аналізу, після прибуття товарів у перший пункт пропуску через державний кордон України.

У разі визначення за результатами аналізу ризиків необхідності виконання митних формальностей митниця невідкладно повідомляє про такі митні формальності особі, але не раніше ніж після прибуття товарів у перший пункт пропуску через державний кордон України.

Якщо товари, зазначені у короткій ввізній декларації, не ввозяться на митну територію України протягом 200 днів з дня її реєстрації, така декларація визнається недійсною автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.

Відсутність на момент здійснення митних формальностей у пункті пропуску через державний кордон України короткої ввізної декларації на такі товари є підставою для відмови у пропуску через митний кордон України товарів.

Залежно від засобів та способів переміщення товарів через митний кордон України коротка ввізна декларація подається із дотриманням таких строків:

  1. у випадках перевезення товарів морським, річковим транспортним засобом:
    • у разі перевезення товарів у контейнерах – не пізніше ніж за 24 години до навантаження контейнера на судно;
    • під час перевезення товарів без застосування контейнерів (насипні, наливні товари тощо) – не пізніше ніж за чотири години до прибуття товарів у перший пункт пропуску на митній території України;
  2. у випадках перевезення товарів повітряним транспортним засобом:
    • для перевезень тривалістю чотири години і більше – не пізніше ніж за чотири години до прибуття товарів у перший пункт пропуску на митній території України;
    • для перевезень тривалістю менше чотирьох годин – не пізніше моменту вильоту повітряного судна;
  3. у випадках перевезення товарів залізничним транспортним засобом – не пізніше ніж за дві години до прибуття товарів у перший пункт пропуску на митній території України;
  4. у випадках перевезення товарів автомобільним транспортним засобом – не пізніше ніж за одну годину до прибуття товарів у перший пункт пропуску на митній території України.

Переваги: коротка ввізна декларація – це надійний та ефективний механізм отримання митним органом попередньої інформації про товар до моменту його прибуття, який дозволяє здійснити аналіз ризиків конкретної операції, в першу чергу, з метою забезпечення митної безпеки. Чітка регламентація строків надання короткої ввізної декларації, автоматизація процесу її оброблення дозволить уникнути затримок у пунктах пропуску.

Спрощена митна декларація

Спрощена митна декларація містить зменшений обсяг відомостей порівняно з митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, який є достатнім для ідентифікації товарів.

Разом із спрощеною митною декларацією до митниці подається лише рахунок або інший документ, який визначає вартість товару.

Спрощена митна декларація використовується для декларування та випуску в заявлений митний режим товарів, декларантом яких є авторизований економічний оператор, якому надано дозвіл на користування спеціальним спрощенням процедура спрощеного декларування.

Обов’язковою умовою отримання дозволу на користування спеціальним спрощенням процедура спрощеного декларування є наявність в авторизованого економічного оператора дозволів на користування спеціальними спрощеннями загальна фінансова гарантія та процедура випуску за місцезнаходженням.

Оформлення митницею спрощеної митної декларації є випуском товарів у заявлений митний режим

Митні формальності під час застосування процедури спрощеного декларування виконуються із застосуванням автоматизованої системи митного оформлення.

Випуск товарів за процедурою спрощеного декларування здійснюється за умови надання митниці загальної фінансової гарантії.

Протягом п’яти робочих днів з дати випуску товарів за процедурою спрощеного декларування підприємство зобов’язане подати митниці, якою здійснено такий випуск, додаткову декларацію (додаткові декларації) на такі товари та сплатити митні та інші платежі, які підлягають сплаті відповідно до митного режиму.

Переваги: спрощення процедури декларування, зменшення кількості документів, що подаються до митного оформлення, фактично відтермінування сплати митних платежів на 5 днів.

Запис у системі обліку декларанта

За заявою підприємства митні органи можуть дозволити йому подавати митну декларацію, в тому числі спрощену декларацію, у формі запису у системі обліку декларанта.

Такі дані надаються митним органам через електронну систему декларанта в момент подання митної декларації у вигляді запису в обліку декларанта.

Митна декларація вважається прийнятою на момент запису відомостей про товари в таку систему обліку.

За заявою підприємства митниця може дозволити випускати товари без їх пред’явлення, в цьому випадку товари вважаються випущеними на момент запису відомостей про товари в систему обліку. Таке спрощення надається за таких умов: декларант є АЕО; митниці відомий характер поставки товарів; контролююча митниця має доступ до всієї інформації, яку вона вважає необхідною для здійснення свого права на огляд товарів, якщо це необхідно; на момент внесення відомостей про товари в систему обліку вони вже не підлягають заборонам чи обмеженням. Проте в особливих випадках контролююча митниця може запросити пред’явлення товарів.

Переваги: запис у системі обліку декларанта дозволяє підприємствам випускати товари у митний режим без необхідності надання повної митної декларації за допомогою спрощеного набору даних через їх запис у своїй електронній системі комерційних записів.

Автоматизована система митного оформлення

Пропонується встановити, що для виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів застосовується автоматизована система митного оформлення, якою в автоматичному режимі здійснюється:

  1. Отримання митних декларацій та їх реєстрація.
  2. Визначення переліку митних формальностей, обов’язкових для виконання за митною декларацією, залежно від типу митної декларації, митного режиму, особливостей, засобів і способів переміщення товарів та з урахуванням результатів аналізу ризиків.
  3. Визначення необхідності участі посадової особи митниці у виконанні митних формальностей за митною декларацією.
  4. Призначення посадової особи митниці для виконання митних формальностей за митною декларацією.
  5. Надання декларанту інформації про стан обробки митної декларації, перелік митних формальностей, визначених обов’язковими для виконання за такою декларацією, та посадову митниці, призначену для їх виконання (у разі її призначення).

У разі коли автоматизованою системою митного оформлення не визначено необхідність участі у виконанні митних формальностей щодо товарів посадової особи митниці, такі митні формальності виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі.

Також пропонується запровадити принцип «мовчазної згоди» у разі нездійснення певних формальностей протягом визначеного часу, що дозволить унеможливити затягування процесу прийняття рішень.

Переваги:

мінімізація впливу «людського фактору» на процес митного контролю та оформлення шляхом запровадження автоматичного випуску товарів у митний режим (за допомогою IT-системи митниці без участі її посадових осіб) та інших модулів прийняття автоматизованих рішень про виконання митних формальностей щодо «безризикових» декларацій та економічних операторів, що базується на автоматизованій системі управління ризиками;

запровадження можливості автоматичного завершення митного оформлення та випуску товарів (наприклад, у випадках, коли за результатами автоматизованого аналізу декларації не виявлено суттєвих ризиків) дозволить значно скоротити часові та фінансові витрати бізнесу на митне адміністрування;

«автоматизовані ІТ-рішення» дозволять «зекономлений» кадровий ресурс митниці скерувати на пост-митний контроль та митний аудит та/або звільнити працівників, яких замінять «автоматизовані ІТ-рішення», з метою підвищення матеріального забезпечення інших;

механізм протидії корупції та мінімізації «суб’єктивних» рішень з одночасним перенесенням відповідальності з митника на декларанта.

Централізоване митне оформлення

Спрощення, яке передбачає розділення місця подання митної декларації (один митний орган) та місця пред’явлення товарів (інший митний орган).

Наприклад, митна декларація подається до Київської міської митниці, а товар фактично знаходиться у зоні діяльності Волинської митниці, де і здійснюється його пред’явлення митному органу (у разі необхідності).

Товар випускається у вільний обіг за результатами контролю двох митниць, які між собою обмінюються інформацією.

Для користування цим спрощенням підприємство повинно мати сертифікат авторизованого економічного оператора на спрощення митних процедур.

Переваги: впровадження технології митного оформлення за принципом «віддаленого декларування» надає можливості оформлення товарів за місцем розташування підприємства, незалежно від фактичного місця пред’явлення товарів митниці. Зменшення фізичного контакту між декларантом та митницею, переведення всіх комунікацій між бізнесом та митницею виключно в електронну форму, що дозволить мінімізувати корупційні ризики.

Обмеження участі правоохоронних органів в процесі митного контролю та оформлення

З метою унеможливлення тиску на легальний бізнес з боку правоохоронних та контролюючих органів пропонується у НМК:

обмежити підстави та умови для участі правоохоронних органів в процесі митного контролю та оформлення, у тому числі щодо ініціювання проведення форм митного контролю (огляд, переогляд, відбір проб та зразків);

встановлення персональної матеріальної відповідальності посадових органів правоохоронних органів у разі не виявлення порушень митного законодавства та обов’язку щодо відшкодування витрат, пов’язаних зі здійсненням за їх ініціативою таких операцій як вивантаження товарів, їх розпакування, зважування, визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, повторне взяття проб та зразків таких товарів та ін.;

чітка та повна фіксація усіх «комунікацій» у трикутнику «митний орган – декларант – правоохоронний орган» з метою забезпечення прозорості та попередження будь-яких зловживань.

Переваги: унеможливлення тиску на добропорядний бізнес та затягування процесу митного контролю та оформлення, протидія корупції та запровадження відповідальності за неправомірні дії посадових осіб правоохоронних та контролюючих органів.

Перевірка документів після випуску товарів (пост-митний контроль)

Запровадження перевірки документів після випуску товарів (пост-митний контроль) дозволить зменшити кількість документів, які подаються в момент  митного оформлення.

Такий контроль здійснюється за результатами застосування системи управління ризиками та може бути ініційований під час митного оформлення або протягом 30 календарних днів з дня випуску товарів.

Митниця здійснює пост-митний контроль з метою встановлення наявності документів, відомості про які наведено у митній декларації, та їх автентичності; а також відповідності та повноти інформації, зазначеної у митній декларації, відповідних додаткових деклараціях, та інформації, що міститься в документах, відомості про які наведено у таких митних деклараціях.

Пост-митному контролю підлягають виключно документи, які не надавалися митниці під час митного оформлення товарів. Пост-митний контроль здійснюється виключно тією митницею, що здійснювала митне оформлення товарів.

Митниця надсилає декларанту в письмовій або електронній формі повідомлення з переліком документів, які необхідно надати для здійснення пост-митного контролю, а також із зазначенням строку їх надання.

Декларант зобов’язаний надати документи, зазначені у повідомленні протягом десяти робочих днів з дати отримання такого повідомлення.

Результати пост-митного контролю підприємства враховуються системою управління ризиками, що застосовується митницями, та під час планування і проведення документальних перевірок.

Переваги: зменшення кількості документів, що подаються до митного оформлення та перенесення акценту документального контролю на етап після митного оформлення.

Митні режими (процедури)

Пропонується залишити діючу структуру митних режимів – 14 митних режимів:

  1. імпорт (випуск для вільного обігу);
  2. реімпорт;
  3. експорт (остаточне вивезення);
  4. реекспорт;
  5. транзит;
  6. тимчасове ввезення;
  7. тимчасове вивезення;
  8. митний склад;
  9. вільна митна зона;
  10. безмитна торгівля;
  11. переробка на митній території;
  12. переробка за межами митної території;
  13. знищення або руйнування;
  14. відмова на користь держави.

НМК має містити лише загальні ключові положення та особливості щодо митних режимів. Разом з тим, умови поміщення товарiв у митний режим, окремі положення щодо їх застосування повинні бути винесені на підзаконний рівень. Крім того, окремі митні режими потребують модернізації в частині надання більших переваг та можливостей для бізнесу.

Також пропонується модернізувати такий інститут як «тимчасове зберігання», суть якого полягає в тому, що після ввезення в Україну та пред’явлення митниці всі товари до моменту їх поміщення у митний режим або реекспорту перебувають під тимчасовим зберіганням.

Тимчасове зберігання

На пред’явлені митниці товари має бути подана декларація тимчасового зберігання. Як декларацію тимчасового зберігання митниця також може прийняти такі документи та відомості:

посилання на коротку ввізну декларацію на відповідні товари, що доповнюється даними декларації тимчасового зберігання;

вантажний маніфест або інший транспортний документ за умови, що він містить дані декларації тимчасового зберігання, в тому числі посилання на коротку ввізну декларацію на відповідні товари;

митну декларацію, подану до пред’явлення товарів митниці.

Митниця може дозволити подання декларації тимчасового зберігання з використанням комерційних, портових або транспортних інформаційних систем за умови, що вони містять необхідні дані для такої декларації та ці дані є доступними для митних органів.

Товари на тимчасовому зберіганні повинні зберігатися в приміщенні для тимчасового зберігання або в інших місцях, визначених або дозволених митницею.

Для тимчасового зберігання необхідним є дозвіл від митних органів щодо експлуатації приміщень тимчасового зберігання, за виключенням коли митний орган володіє таким приміщенням.

Максимальний строк тимчасового зберігання може становити до 90 днів.

Товари під тимчасовим зберіганням дозволяється переміщувати без використання процедури внутрішнього транзиту.

Переваги: підприємство після фактичного переміщення товарів на митну територію України матиме строк 90 днів для того, щоб помістити такі товари у відповідний митний режим та сплати відповідні митні платежі (наприклад, у разі імпорту). Переміщення товарів між різними приміщеннями для тимчасового зберігання здійснюватиметься без транзитної декларації, що сприятиме логістиці.

Експорт

  1. Експорт без контракту на момент митного оформлення:Запровадити можливість здійснити експорт товарів за тимчасовою митною декларацією у випадку, коли на дату здійснення митного оформлення товарів не укладено зовнішньоекономічного договору (контракту).У цьому разі надається зобов’язання про подання додаткової декларації у строк не пізніше першого робочого дня після закінчення встановленого згідно із законодавством строку розрахунків за цією експортною операцією.
  2. Автоматичний випуск експорту (без заїзду на митний термінал), у першу чергу для експортерів-виробників, з чіткою регламентацією часу митного оформлення: 30 хвилин після реєстрації експортної митної декларації; застосування принципу «мовчазної згоди», скасування будь-яких обов’язкових державних контролів, запровадження декларативного принципу щодо дотримання заходів нетарифного регулювання та покладення відповідальності за проходження видів контролю на підприємство.
  3. Впровадження для експорту таких спрощень як «централізоване митне оформлення» та «запис в системі обліку декларанта».Переваги: спрощення для експортерів, розширення можливостей для продажу товарів на експорт.

Митний склад

Пропонується модернізувати функціонал цього митного режиму шляхом збільшення можливостей для бізнесу, наприклад щодо переліку операцій, які можуть проводитися на складі, можливістю зберігати товари, які випущені у вільний обіг, а також використання митного складу в процесах переробки товарів тощо.

Основні зміни, які пропонуються:

Авторизація (отримання дозволу) потрібна тільки для складських приміщень, призначених для зберігання товарів. Під час поміщення товарів у режим митного складу авторизація не потрібна.

Для митного режиму митного складу передбачено подання стандартної або спрощеної митної декларації.

Гарантія надається утримувачем дозволу (утримувачем складу) під час отримання авторизації. Під час поміщення товарів у режим декларант гарантію не надає.

У разі порушення зобов’язань декларант визнається боржником. Якщо ним не сплачується митний борг, сплата забезпечується гарантією, наданою утримувачем дозволу (утримувачем складу).

Скасовується обмеження тривалості перебування товарів у режимі митного складу. Тільки за виняткових обставин митні органи можуть встановити термін зберігання, зокрема, якщо тип і характер товарів можуть, у випадку довготривалого зберігання, становити загрозу для здоров’я людей та навколишнього середовища.

Крім того, пропонується надати можливість розміщення на митний склад українських товарів, які знаходяться у вільному обігу, у разі, якщо існує така економічна потреба та за відсутності негативного впливу на режим забезпечення митного контролю.

Також пропонується запровадити більш широкий перелік операцій з товарами, що допускається виконувати на митному складі, наприклад: просіювання, фільтрування; консервування шляхом пастеризації, стерилізації; опромінювання або додавання консервантів; дегідратація та регідратація фруктів; чищення фруктів, видалення кісточок з фруктів; опріснення, демінералізація; розчинення або концентрування рідин; денатурування тощо.

Замість діючих зараз 2-х типів складів (відкриті та закриті) запровадити європейську систему з 4-х типів митних складів.

Склади відкритого типу: 1) публічний склад тип I: відповідальність розподіляється між утримувачем дозволу (забезпечення зберігання товарів під митним контролем) та декларантом (забезпечення зберігання товарів під митним контролем та виконання зобов’язань, що виникають з режиму «митний склад»); 2) публічний склад тип II: вся відповідальність покладена на декларанта; 3) публічний склад тип III: склад, який знаходиться в управленні митниці; вся відповідальність покладена декларанта.

Склад закритого типу: 4) приватний склад: утримувач дозволу та декларант – це одна особа.

Важливою перевагою для бізнесу стане закріплення положень у НМК, що на території митного складу за дозволом митниці можна здійснювати переробку товарів або процедуру «кінцевого використання», а також впровадження можливостей проведення операцій з еквівалентними товарами.

Переваги: суттєве розширення функціональних можливостей режиму митного складу, зокрема, щодо проведення операцій з товарами, зближення з режимом переробки товарів, що забезпечує безперервність процесів зберігання товарів для переробки та безпосередньо самої переробки, що відкриває нові переваги як для утримувачів митних складів, так і для підприємств, які проводять виробничу та інші види діяльності. Запровадження загальної гарантії, яка надається утримувачем складу, дозволить гарантувати сплату митних платежів у разі несанкціонованих операцій з товарами та незабезпечення процедури зберігання товарів.

Спільний режим транзиту

Це різновид митного режиму транзит, запровадження якого здійснюється з метою приєднання України до спільної транзитної процедури ЄС/ЄАВТ.

Для декларування товарів у спільний режим транзиту використовуються митні декларації окремих типів, що відповідають типам митних декларацій, запроваджених Конвенцією про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.

Для забезпечення виконання митних формальностей та електронного обміну даними при застосуванні спільного режиму транзиту використовується електронна транзитна система.

Електронна транзитна система – електронна система, яку використовують для електронного обміну даними при режимі спільного транзиту, структурованими відповідно до стандартів електронних повідомлень, які використовуються при обміні даними між комп’ютерними системами в комп’ютеризованій транзитній системі, що застосовується договірними сторонами Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.

Пропонується у НМК визначити загальні положення щодо спільного митного транзиту та застосування транзитної процедури ЄС/ЄАВТ. Натомість детальну регламентацію процедури пропонується здійснити окремим спеціальним Законом України, мета якого – імплементація положень Конвенції про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року та Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі товарами від 20 травня 1987 року відповідно до зобов’язань України, закріплених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

Закон встановлює основні засади організації та здійснення режиму спільного транзиту товарів митною територією України, порядок і умови переміщення таких товарів підприємствами митною територію України у режимі спільного транзиту, здійснення митних формальностей, застосування механізму гарантування сплати митного боргу, застосування спеціальних транзитних спрощень та інші особливості здійснення операцій режиму спільного транзиту.

Переваги:

зрозумілі і передбачувані для бізнесу правила транзитного переміщення товарів, які спрощені за допомогою спеціальних ІТ-рішень: використання загальноєвропейської електронної транзитної системи (NCTS) та інших сучасних технологій контролю за доставкою товарів, що дозволяє, наприклад, перемістити вантаж між Лісабоном та Києвом за однією митною декларацією типу T-1;

посилення контролю за переміщенням товарів та протидія «перерваному» транзиту, підміні вантажів шляхом впровадження обов’язкового пломбування, гарантування забезпечення сплати митних платежів тощо;

впровадження системи спеціальних транзитних спрощень: загальна фінансова гарантія; самостійне накладення пломб спеціального типу; авторизований вантажовідправник; авторизований вантажоодержувач;

запровадження обміну митною інформацією на момент митного оформлення товарів та використання її для розширення можливостей системи аналізу ризиків: аналіз операції на предмет їх ризикованості ще до прибуття товарів в Україну, обґрунтоване визначення форм митного контролю;

скорочення часових та фінансових витрат бізнесу на переміщення товарів, підвищення рівня безпеки та зв’язку між учасниками в ланцюгу поставки.

Авторизований економічний оператор

Пропонується на рівні НМК визначити базові та головні положення інституту авторизованого економічного оператора (далі – АЕО).

Статус АЕО надається підприємству, яке є резидентом та перебуває на обліку в митних органах, шляхом видачі сертифіката АЕО.

Підприємству можуть бути видані такі види сертифіката АЕО:

  • на спрощення митних процедур;
  • про безпеку та надійність.

Сертифікат АЕО може отримати підприємство, яке виконує будь-яку роль в міжнародному ланцюгу постачання товарів: виробник, експортер, імпортер, митний представник, перевізник, експедитор, утримувач митного складу тощо.

Для отримання статусу АЕО застосовуються такі критерії:

  1. Дотримання положень законодавства України, в тому числі з питань митної справи.
  2. Задовільна система ведення комерційної та транспортної документації.
  3. Платоспроможність.
  4. Забезпечення практичних стандартів компетенції або професійної кваліфікації.
  5. Дотримання стандартів безпеки та надійності.

Для кожного з критеріїв визначаються умови для їх дотримання та відповідності.

Сертифікат АЕО діє безстроково, видається безоплатно на підставі наказу Держмитслужби.

У визначених випадках дія сертифіката АЕО може бути зупинена або сертифікат може бути анульований.

Інформація про АЕО розміщується на офіційному сайті.

Форми сертифікатів, заяв, анкет, висновків, повідомлень, порядків оцінки відповідності, самооцінки, моніторингу, розгляду заяв та надання статусу АЕО, зупинення та анулювання сертифікатів АЕО, форма короткої ввізної декларації тощо затверджуються на рівні КМУ та Мінфіну. Методичні рекомендації – на рівні Держмитслужби.

Після отримання статусу АЕО підприємство повинно дотримуватися зазначених вище критеріїв, моніторинг відповідності яким проводиться митницею.

АЕО, якому надано сертифікат на спрощення митних процедур, має право отримати дозвіл на такі спеціальні спрощення:

  • загальна фінансова гарантія;
  • самостійне накладення пломб спеціального типу;
  • процедура спрощеного декларування;
  • процедура випуску за місцезнаходженням.

АЕО, якому надано сертифікат про безпеку та надійність, користується такими перевагами:

  • подання короткої ввізної декларації із зменшеним переліком відомостей;
  • до моменту переміщення товарів через митний кордон України отримання повідомлення митниці про те, що відповідні товари на підставі результатів аналізу ризиків за короткою ввізною декларацією обрано для проведення митного огляду в пункті пропуску.
  • АЕО, якому надано сертифікат на спрощення митних процедур та/або про безпеку та надійність, користується такими перевагами:
    • виконання митних формальностей в першочерговому порядку;
    • зниження ступеня ризику автоматизованою системою митного оформлення для визначення переліку митних формальностей під час здійснення митного оформлення товарів;
    • використання спеціально визначеної у разі наявності смуги руху в пункті пропуску для переміщення товарів.

За умовами міжнародних договорів України за принципом взаємності можуть застосовуватися спеціальні спрощення та переваги до нерезидентів, якими виконуються вимоги законодавства країни їх реєстрації, еквівалентні вимогам щодо надання статусу АЕО згідно з Митним кодексом України.

Переваги статусу АЕО:

концепція АЕО передбачає запровадження митних спрощень для авторизованих осіб, що пройшли оцінку щодо надійності та безпечності;

переваги програми АЕО для бізнесу, в першу чергу, процедура спрощеного декларування, митне оформлення за місцезнаходженням (без заїзду на митний термінал), попередження про здійснення фізичного огляду товарів, самостійне накладення пломб, зниження ступеня ризику автоматизованою системою митного оформлення, використання спеціально визначеної смуги руху в пункті пропуску;

перенесення для АЕО акценту з фізичного контролю під час митного оформлення на пост-митний документальний контроль, який визначається системою управління ризиками;

перспектива отримання переваг від міжнародного взаємного визнання статусу АЕО;

АЕО дозволить значно скоротити часові та фінансові витрати бізнесу на митне адміністрування; забезпечити покращення маркетингового статусу компанії у разі отримання статусу АЕО.

Митні рішення. Попередні рішення

Незважаючи на певні успіхи впровадження так званої «електронної митниці», багато процесів на митниці здійснюються у паперовому вигляді, тому необхідно забезпечити наявність на рівні НМК положень:

щодо подання всіх заяв до митниці та отримання всіх видів документів митного характеру (наприклад, дозволів на переробку товарів; на здійснення операцій з товарами та інших дій в зоні митного контролю тощо) в електронному вигляді;

можливість внесення декларантом змін до митних декларацій через механізм електронного декларування (а не шляхом заповнення митницею аркуша коригування, як це робиться зараз) тощо;

отримання рішень та витягів цих рішень (як на рівні митниці, так і центрального апарату) через зручні онлайн-сервіси (наприклад, звірка митних платежів; попередніх рішень про класифікацію; реєстрація об’єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі та інші).

Також пропонується запровадити єдину IT-систему для прийняття рішень з митних питань: видача дозволів на провадження окремих видів діяльності, прийняття попередніх рішень, включення в митний реєстр об’єктів права інтелектуальної власності, надання відповідних статусів тощо.

Всі процеси та повідомлення, які стосуються прийняття тих чи інших рішень мають здійснюватися та фіксуватися в електронній системі з використанням інформаційно-програмних комплексів. Також прийняті рішення мають оприлюднюватися (за винятком конфіденційної інформації) та щоденно оновлюватися.

Пропонується двоетапна процедура прийняття рішень: 1) формальний розгляд заяви на прийняття рішення; 2) розгляд заяви по суті.

Пропонується встановити уніфіковані строки:

3 дні на формальний розгляд заяви;

30 календарних днів для прийняття рішення по суті та

у разі необхідності можливість продовження строку розгляду на15 днів для запиту додаткової інформації та/або документів.

Право на оскарження

З метою досягнення балансу між завданням митниці щодо забезпечення дотримання митного законодавства, з однієї сторони, та правом бізнесу на уніфіковані зрозумілі та прозорі правила, процедури та взаємовідносини з митницею, з іншої сторони, митним органам повинні бути надані широкі повноваження для здійснення контролю, а бізнесу – право на оскарження.

Тому необхідним є, додатково до «класичного» права оскарження будь-якого рішення, прийнятого митними органами, надати кожній особі «право бути заслуханою» (right to be heard) у чітко встановлені строки перед прийняттям будь-якого рішення, яке може мати негативний вплив на таку особу.

Попередні рішення

Важливий інститут в системі рішень, які приймаються митними органами.

Так, до митного контролю та митного оформлення товарів підприємство має право отримати від митниці попереднє рішення, яке носить подальший обов’язковий характер.

Попередні рішення можуть прийматися з питань:

  • класифікації товарiв згідно з УКТ ЗЕД;
  • визначення країни походження товарiв;
  • визначення митної вартості;
  • надання дозволу на поміщення товарiв у окремі митні режими.

Попередні рішення видаються митними органами на 3 роки (щодо класифікації та країни походження) або щодо конкретної операції (щодо митної вартості, зокрема методу її визначення або її складових); діють на всій митній території, незалежно від того яким органом приймалося рішення; є обов’язковими для виконання будь-якою митницею та підприємством, яке отримало таке попереднє рішення; оприлюднюються тощо.

Для прийняття попередніх рішень створюються «центри компетенції» (підрозділи з найбільш професійними та досвідченими посадовими особами щодо питань визначення коду товару, країни походження та митної вартості), якими здійснюється розгляд та прийняття попередніх рішень з використанням відповідних програмно-інформаційних комплексів.

Заяви подаються у паперовому або електронному вигляді. Строк прийняття рішень складає 30 днів (з можливістю продовження строку розгляду до 15 днів).

У разі необхідності митниця направляє зразки товарів на лабораторний аналіз, наприклад, для визначення або перевірки складу товарів, від якого залежить визначення коду товару (наприклад, текстиль, паливно-мастильні товари, продукти харчування тощо).

У разі якщо попереднє рішення відкликано або визнано недійсним (за винятком випадку, коли рішення відкликано внаслідок надання заявником недостовірної або неповної інформації), підприємство, яке отримало таке рішення, має право вимагати у митниці період «розширеного використання» такого рішення. Тобто протягом періоду часу (до шести місяців) продовжувати використовувати таке попереднє рішення, незважаючи на втрату ним чинності.

Таким чином, період «розширеного використання» унеможливлює ситуації, коли бізнес стає «жертвою» неочікуваних змін, наприклад, щодо підходів до класифікації того чи іншого товару, та є своєрідним елементом забезпечення стабільності та прогнозованості ведення бізнесу. При цьому, період «розширеного використання» може бути наданий лише за певних умов і в конкретних ситуаціях, а також щодо певної кількості товарів.

Переваги:

наприклад, впровадження європейської системи надання підприємству обов’язкової тарифної інформації – Binding Tariff Information (BTI) забезпечить правову визначеність щодо правильності застосування підприємством класифікаційного коду товару, що впливає, зокрема, на ставку мита та розмір податкового зобов’язання зі сплати митних платежів, дозволить уникнути безпідставних перевірок з питань класифікації товарів та донарахування митних  платежів;

запровадження процедури надання попередніх рішень щодо визначення митної вартості, зокрема щодо методу визначення митної вартості або її складових, підтверджуючих документів тощо забезпечить передбачуваність та прогнозованість ведення бізнесу, дозволить заздалегідь здійснити розрахунок суми митних платежів, які закладаються у собівартість імпортного товару, та уникати непередбачених витрат та затримок при митному оформленні;

впровадження попередніх рішень дозволить мінімізувати виникнення спорів між митницею та бізнесом.

Митна вартість

Поряд із запровадженням попередніх рішень щодо визначення митної вартості, в першу чергу щодо методу визначення митної вартості та її складових, пропонується:

  1. Запровадити порядок відкладеного визначення митної вартості товарів. Підприємства мають право скористатися відстроченням (до 15 місяців) щодо визначення точної митної вартості товарів, якщо на момент митного оформлення числові значення митної вартості товарів з об’єктивних причин не відомі.Так, наприклад, у разі, коли на момент митного оформлення немає точної інформації щодо сум ліцензійних та інших подібних платежів за використання об’єктів інтелектуальної власності. Також це стосується випадків, коли під час оформлення невідома точна сума частини доходу від подальшого продажу або використання ввезених товарів, яка прямо або побічно належить продавцю. Спрощення поширюється і на товари, ціна на які залежить від біржових котирувань і які не відомі на момент митного оформлення.Порядок застосування такого спрощення полягає в тому, що на момент митного оформлення підприємству необхідно визначити попередню митну вартість на підставі прогнозованих даних, а протягом, наприклад, 15 місяців зазначити точну величину митної вартості та внести зміни до митної декларації. При цьому, якщо точна величина митної вартості буде вищою за попередню, доплатити митні платежі без справляння пені.
  2. Скасувати декларацію митної вартості та перенести її базові елементи (дані) до електронної митної декларації.
  3. Підвищити вартісний поріг, коли подається декларація митної вартості (дані щодо митної вартості) до 20000 євро (зараз 5000 євро).
  4. Дозволити визначення окремих складових митної вартості (наприклад, комісійна винагорода) на основі певних критеріїв, якщо вони не піддаються обчисленню на дату оформлення митної декларації.

Переваги:

застосування відстрочки по визначенню точної митної вартості дозволяє декларантам визначати митну вартість товару на підставі вартості угоди і не переходити до інших «оціночних методів», які тягнуть додаткові фінансові витрати на підтвердження;

спрощення декларування митної вартості.

Митний борг

Пропонується запровадити новий для митного законодавства України інститут митного боргу.

Митний борг може виникнути у випадках:

  1. дотримання митного законодавства, а саме під час ввезення товарів, які підлягають оподаткуванню та сплаті митних платежів при поміщенні їх у митний режим (випуск товарів у імпорт або тимчасове ввезення з частковим звільненням),
  2. недотримання митного законодавства (невиконання умов поміщення товарів у митний режим; порушенням вимог до переміщення товарів; вилученням товарів, що перебувають під митним контролем).

Якщо у першому випадку митний борг виникає на момент прийняття митної декларації, то у другому – на момент виявлення, що зобов’язання, яке приводить до митного боргу, не виконується або перестає виконуватися.

Не є підставою для виникнення митного боргу:

  1. недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов’язковому декларуванню у разі їх переміщення через митний кордон України;
  2. зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, переміщених через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю і без виконання митних формальностей;
  3. подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування), кількості, країни походження, відправника, одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товарів згідно з УКТ ЗЕД та їх митної вартості;
  4. переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу.

У разі вчинення вищезазначених порушень винні особи притягаються до відповідальності у порядку, визначеному законодавством.

Гарантія

Широкомасштабне запровадження системи гарантій при здійсненні переміщення товарів, застосуванні тих чи інших митних режимів та процедур, отриманні дозволів тощо є однією із найважливіших новацій НМК.

Гарантування у вигляді фінансової гарантії застосовується на існуючий або потенційний митний борг.

Забезпечення митного боргу здійснюється у таких формах:

  1. надання фінансової гарантії, виданої гарантом;
  2. внесення грошових коштів на рахунок митниці (грошова застава);
  3. інша форма гарантії, яка забезпечує сплату митного боргу.

Якщо надання гарантії є обов’язковим, митні органи визначають суму такої гарантії на рівні точної суми митних платежів (митний борг), якщо ця сума може бути визначена на момент, коли вимагається гарантія. Якщо неможливо встановити точну суму, гарантія повинна за оцінкою митних органів фіксуватися на рівні максимальної суми митних платежів (митний борг), які підлягають сплаті або можуть підлягати сплаті.

Прийняття фінансових гарантій, їх реєстрація, облік, скасування, відкликання та вивільнення, облік резервування та вивільнення базової суми загальної фінансової гарантії здійснюється із застосуванням електронної системи управління гарантіями.

Фінансова гарантія забезпечення сплати митного боргу може бути таких видів: 1) індивідуальна гарантія, яка покриває всю суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за однією митною декларацією; 2) загальна фінансова гарантія, яка покриває суму митних платежів щодо товарів, що підлягають митному оформленню за декількома митними деклараціями.

Індивідуальна гарантія може бути надана у формах грошової застави або документа фінансового гаранта. Загальна фінансова гарантія надається у формі документа фінансового гаранта.

Якщо гарантом є кредитна, фінансова або страхова компанія, акредитована відповідно до законодавства, в такому випадку авторизація (надання дозволу) від митних органів не потрібна.

Митниці здійснюють контроль та моніторинг використання гарантій через електронну систему управління гарантіями.

Для всіх процедур та формальностей пропонується запровадити можливість використання єдиної гарантії, яка може бути загальною та поширюватися на певну кількість операцій. Загальна декларація належить до спрощень та може бути надана за дозволом митного органу.

Загальна фінансова гарантія є зобов’язанням фінансового гаранта виплатити на вимогу митного органу кошти в межах визначеної базової суми такої фінансової гарантії у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов’язань зі сплати митного боргу.

За заявою підприємства митниця може надати дозвіл на застосування спеціального спрощення:

загальна фінансова гарантія,

загальна фінансова гарантія зі зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків,

загальна фінансова гарантія зі зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків,

звільнення від гарантії.

Під зменшенням розміру забезпечення базової суми загальної фінансової гарантії на 50 відсотків або 70 відсотків розуміється використання визначеної базової суми загальної фінансової гарантії, але з фактичним забезпеченням цієї базової суми на 50 відсотків або 30 відсотків від її розміру відповідно.

Разом з тим, пропонується у разі підвищеного ризику до порушень з боку відповідного підприємства передбачити право митниці застосувати тимчасову заборону використання ним загальної гарантії.

Переміщення міжнародних поштових та експрес-відправлень

З урахуванням світових тенденцій та специфіки адміністрування міжнародних посилок у НМК пропонується:

  1. Посилити контроль за переміщенням міжнародних поштових та експрес-відправлень від пункту пропуску на кордоні до сортувальної станції або місця міжнародного поштового обміну шляхом впровадження:подання електронного документа контролю доставки;запровадження обов’язкового гарантування доставки;пломбування транспортних засобів.
  2. Запровадити такі додаткові критерії (умови) для отримання статусу експрес-перевізника та поштового оператора як:надання митниці попередньої інформації про посилки (найменування, кількість, вартість товарів, інформація про одержувача тощо);
    автоматизація процесів накопичення даних про посилки (реєстри, ідентифікація, онлайн-доступ до інформації), переведення всіх процесів виключно в електронну форму.
  3. Закріпити базові положення, якими запроваджуються використання виключно електронних реєстрів міжнародних поштових та експрес-відправлень, ідентифікація отримувачів, спрощення процедур декларування та сплати митних платежів, у тому шляхом використання веб-сервісів, надання експрес-перевізникам та поштовим операторам статусу податкових агентів.
  4. Передбачити у НМК поступове зниження неоподатковуваного ліміту зі 100 євро протягом 2019-2021 та запровадження з 2022 року оподаткування ПДВ всіх поштових та експрес-відправлень незалежно від їх вартості.
  5. Створення на центральному рівні програмно-інформаційного комплексу, з використанням якого здійснюється адміністрування посилок та накопичення відповідної інформації, а також здійснюється автоматизоване нарахування та сплата митних платежів тощо.Переваги: комплексна та чітка регламентація у НМК положень щодо контролю за переміщенням посилок, переведення їх адміністрування у електронну площину дозволить ефективно протидіяти «поштовій контрабанді», яка знищує легальний бізнес та спотворює конкуренцію, а також зменшенню бюджетних надходжень через зростаючі обсяги маніпулювання ціною товарів, подрібнення посилок, підміни інвойсів, заниження митної вартості товарів тощо.

Пропуск та оподаткування товарів, що переміщуються громадянами

У НМК пропонується:

запровадження норм Директиви 2007/74/ЄС від 20 грудня 2007 року щодо встановлення порогів ввезення громадянами товарів без оподаткування в розмірах 430 євро (авіаційні та морські пукти пропуску) та 300 євро (інші пункти пропуску);

збереження норм, відповідно до яких, якщо фізична особа була відсутня в Україні менше ніж 24 години або в’їжджає в Україну частіше одного разу протягом 72 годин, то неоподаткований мінімум становить 50 євро;

визначити базові положення щодо організації та особливостей обміну інформацією між базами даних Держприкордонслужби та Держмитслужби щодо контролю частоти переміщення громадян, з метою забезпечення ефективного виконання зазначених вище норм.

Переваги: запровадження обмежень щодо періодичності ввезення товарів громадянами із застосуванням пільги та посилення контролю дозволить зменшити схеми «сірого імпорту», які полягають у перевезенні громадянами партій товарів в межах неоподатковуваної норми шляхом подрібнення таких партій, та використовуються тіньовим бізнесом для уникнення оподаткування та отримання неконкурентної переваги.

Захист прав інтелектуальної власності

У контексті боротьби з контрафактними товарами та іншими товарами, які підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності у НМК пропонується:

  1. Розширити перелік випадків застосування заходів, пов’язаних із призупиненням митного оформлення товарів, що підозрюються у порушенні права інтелектуальної власності, у тому числі за ініціативою митного органу. Фактичне ввезення товарів у пункт пропуску через митний кордон (навіть без подання попередньої митної декларації) достатньо для того, щоб застосувати заходи захисту прав інтелектуальної власності у разі наявності підозри в їх порушенні.
  2. Розширити перелік об’єктів права інтелектуальної власності, сприяння захисту яких здійснюється під час переміщення товарів через митний кордон України.
  3. Привести у відповідність термінологію у відповідність до законодавства ЄС, зокрема, щодо визначення термінів «контрафактні товари», «піратські товари», «товари, що підозрюються у порушенні права інтелектуальної власності».
  4. Запровадити особливу спрощену процедуру знищення малих партій товарів, що підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності та пересилаються через митний кордон у міжнародних поштових та експрес-відправленнях.
  5. Запровадження можливості дострокового випуску товарів, митне оформлення яких призупинено за підозрою у порушенні прав інтелектуальної власності.

Переваги: запропоновані зміни дозволять посилити протидію ввезенню контрафактних товарів та інших товарів, які підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності. Запровадження спрощених процедур знищення контрафактних товарів, у тому числі малих партій товарів, що пересилаються поштовими та експрес-відправленнями, дозволить створити ефективний механізм досудового захисту прав інтелектуальної власності.

Інформування з питань митної справи

Прозорість у діяльності митниці, доступність інформації та забезпечення її актуальності є одними з базових принципів, які пропонується визначити у НМК.

Одним із яскравих прикладів непрозорості діяльності митниці та суб’єктивізму у прийнятті рішень є напрямок визначення та контролю за правильністю визначення митної вартості.

Першопричиною даної проблематики є регулювання рівня митної вартості товарів фактично у ручному режимі, всупереч вимогам законодавства, у тому числі Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ/СОТ).

Така ситуація призвела до того, що в Україні функціонують компанії, які за певну винагороду, користуючись своїми протиправними зв’язками з митницею, надають послуги з мінімізації митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті товарів. Водночас, інформація про митні оформлення за заниженою вартістю залишається недоступною навіть для цілих підрозділів митниць та не потрапляє до бази даних цінової інформації для цілей визначення митної вартості.

Вирішити цю ситуацію можливо за допомогою забезпечення громадського контролю та моніторингу за здійсненням митного оформлення товарів, для чого необхідно забезпечити оприлюднення органами доходів і зборів інформації про митне оформлення товарів у знеособленому вигляді.

Таким чином, пропонується у НМК передбачити положення, якими встановлюється обов’язок Держмитслужби забезпечити регулярне оприлюднення інформації щодо митного оформлення товарів, включаючи інформацію, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, без зазначення конкретних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

У контексті інформування з питань митної справи пропонується у НМК закріпити положення, якими:

підприємству надається право подати звернення та отримати консультацію в електронному режимі з використанням онлайн-сервісів;

з типових питань, відповіді на які містяться у відповідному інформаційно-довідковому ресурсі Держмитслужби, строк такої відповіді максимум 10 днів;

забезпечується надання чітких та зрозумілих роз’яснень митного законодавства з обов’язково прив’язкою до розгляду конкретної ситуації підприємства;

передбачається створення та функціонування он-лайн систематизованих довідників (оподаткування, нетарифні заходи, правила походження, митна вартість, класифікація) щодо товарів за кодами УКТ ЗЕД (за аналогією довідок щодо товару у брокерських програмах та інформаційного ресурсу ЄС Trade Helpdesk);

забезпечується актуальність інформації, її періодичне оновлення, зручність інтерфейсу користувача, а також систематизованість, простота викладення такої інформації.

Переваги:

cтворення можливостей для здійснення громадського контролю та моніторингу за здійсненням митного оформлення товарів з метою недопущення уникнення недобросовісними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності оподаткування митними платежами у повному обсязі;

забезпечення прозорості митного оформлення, зокрема, визначення митної вартості товарів має створити для митниці ефективні стимули для належного виконання своїх функцій та недопущення ухилення від сплати податків при імпорті;

доступність та зручність користування актуальною митною інформацією, що підвищить рівень правової культури та дотримання вимог законодавства.

 

Відповідальність за порушення митних правил

Пропонується запровадити два види відповідальності за правопорушення у сфері митної справи:

  1. Фінансова відповідальність (штрафні санкції).
  2. Адміністративна відповідальність (штрафи та конфіскація).

Фінансова відповідальність повинна наступати у таких випадках:

  • неправомірні операції з товарами;
  • порушення функціонування магазинів безмитної торгівлі;
  • порушення порядку здійснення операцій з переробки товарів;
  • недекларування товарів тощо.

Суб’єктом правопорушення виступає підприємство і відповідно воно ж несе фінансову відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Щодо адміністративної відповідальності, то для визначення справедливої санкції за порушення митних правил за критерій пропонується взяти наступне:

  • переміщення товарів з приховуванням від митного контролю (сховище, підроблені документи, документи що містять завідомо неправдиві дані);
  • переміщення товарів поза митним контролем (поза місцем, часом, або з незаконним звільненням);
  • переміщення заборонених або контрафактних товарів;

Такі порушення тягнуть за собою обов’язкову конфіскацію.

Усі інші порушення передбачають накладення стягнення у вигляді штрафу. Зазначене має спростити процедуру розгляду справ, оскільки штрафи накладатимутися безпосередньо митницею.

Розміри штрафів пропонується знизити до розмірів, які сприятимуть їхній добровільній сплаті (наприклад 30% від вартості предмета правопорушень).

Допускається запровадження альтернативної санкції (штраф або конфіскація) за окремі правопорушення, пов’язані з транспортними засобами особистого користування (порушення зобов’язання про зворотне вивезення або транзит).

Порушення правил проходження «зеленого коридору» може тягнути за собою штраф або конфіскацію. Однак може бути передбачений компроміс – штраф на місці у вигляді 30% від вартості товарів/валюти без конфіскації (валюта пропускається лише у розмірах, встановлених НБУ). Стягнення накладає керівник оперативної зміни.

Це сприятиме швидкому вирішенню справ і не створюватиме конфліктних ситуацій, пов’язаних із затримкою рейсів.

За такі правопорушення, як порушення режиму зони митного контролю тощо, штраф може накладатися на місці посадовою особою митного органу безпосередньо після виявлення такого проступку.

Зміна митницею суттєвих показників, що впливають на повноту сплати податків, після застосування процедур контролю класифікації, митної вартості, країни походження тощо (за відсутності ознак приховування) не несе фінансової відповідальності.

У НМК пропонується визначити такі поняття та інститути: фінансова відповідальність; підприємство як суб’єкт фінансової відповідальності; митне шахрайство; компроміс; накладення стягнення на місці вчинення правопорушення; чіткі критерії розмежування санкцій; зниження штрафів

Переваги: вищезазначене сприятиме безперебійній роботі з митного оформлення та справляння платежів; стимулюванню добровільної сплати штрафів; превенції від вчинення правопорушень у подальшому; усуненню дискреційних повноважень та корупціогенних факторів.

 

Відповідальність посадових осіб митниці

Важливим інститутом у відносинах між бізнесом і владою є відповідальність митника за неправомірні рішення/діяння (дії або бездіяльність) та відшкодування шкоди, завданої такими рішеннями/діяннями.

Однак, з метою уникнення нечітких трактувань і розмивання відповідальності, необхідних є формалізація митних процедур, а також розробка та затвердження посадових інструкцій працівників митниці з чітким встановленням прав, обов’язків, та підстав для притягнення до відповідальності.

Заподіяння матеріальної шкоди суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності шляхом:

  • проведення додаткових видів контролю, не передбачених результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу ризиків, якщо вони не призвели до встановлення наявності порушення митних правил або зміни суттєвих показників, що впливають на повноту сплати податків, після застосування процедур контролю класифікації, митної вартості, країни походження тощо;
  • безпідставне затягування часу проведення контрольних процедур;
  • прийняття рішень щодо суттєвих показників, що впливають на повноту сплати податків, після застосування процедур контролю класифікації, митної вартості, країни походження тощо в межах законодавчо визначених строків, але з нераціональним використанням таких строків.

За прийняття необґрунтованих рішень та/або вчинення неправомірних дій або бездіяльності посадова особа митниці несе:

  • фінансову відповідальність (система штрафів і позбавлення премій та інших бонусів до заробітної плати, зменшення розміру надбавок за кваліфікацію);
  • дисциплінарну (у вигляді дисциплінарних стягнень: догана, звільнення тощо);
  • матеріальну (відшкодування шкоди, завданої суб’єктам ЗЕД та їхній підприємницькій діяльності)

Як варіант для швидкого та ефективного відшкодування матеріальної шкоди може бути впровадження обов’язкового страхування професійної відповідальності працівників митниці, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам. Відповідно шкода відшкодовуватиметься зі страхового фонду.

 

КОНЦЕПЦІЇ ТОП 10 ПРІОРИТЕТІВ БІЗНЕСУ
НА 2020 РІК

  1. Ухвалення оновленого Податкового кодексу та оновленого Митного кодексу, які будуть містити норми по деофшоризації економіки, радикальне зменшення розміру шкідливих прямих податків, модифікації податку на землю, посилення контролю кордону та відповідальності за контрабанду, імплементації зобов’язань ЄС, а також нової редакції Бюджетного кодексу, який буде предбачати зниження неефективних видатків державного бюджету, які перерозподіляються через публічні фінанси, до цільового показника 35% від ВВП, оптимізацію структури видатків.

 

Концепція оновленого Податкового Кодексу Розвитку

Мета: Створення сприятливих правових та економічних умов для суб’єктів господарювання через податкові механізми для забезпечення сталого економічного розвитку України.

Проблематика податкової системи України:

  1. Наявність великої кількості податкових пільг, вилучень з-під оподаткування окремих складових об’єкта оподаткування та преференційних режимів, що значно викривлюють податковий «ландшафт» та спотворюють конкуренцію.
  2. Високий рівень податкового навантаження, зокрема, на фонд оплати праці, пов’язаний з надмірним та не оптимальним за рівнем розвитку держави перерозподілом валового внутрішнього продукту через публічні фінанси.
  3. Відсутність комплексної реформи контролюючих органів (податкової та митниці, у т. ч. високий рівень корупції цих органів за даними опитувань), відмова від ліквідації Податкової міліції, яка понад рік працює поза законом, каральна спрямованість політики цього органу (замість функції превенції правопорушень), силовий та адміністративний тиск на бізнес, велика чисельність співробітників з неконкурентними заробітними платами.
  4. Суттєві прогалини у діючому податковому законодавстві, які дозволяють великому бізнесу користуватись численними схемами по ухиленню від сплати податків за допомогою «офшорних інструментів».
  5. Обтяжливе адміністрування – порушення принципу стабільності, відсутність своєчасного методичного, консультаційного та технічного забезпечення, що призводить до появи:
  • помилок, а у подальшому й до застосування штрафних санкцій;
  • суперечливих (іноді заплутаних) норм законодавства;
  • можливостей для дискреційного (вибіркового) підходу до застосування законодавства для різних платників податків;
  • законодавчих норм непрямої дії, через що значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами.
  1. Структура податків не відповідає національним особливостям та цілям економічного розвитку, зокрема, занадто велику роль для країни, у якій існує системна корупція, відіграють прямі податки та квазіподатки (оподаткування праці), водночас невагомими є податки на нерухомість та землю. Встановлений порядок сплати окремих податків нерідко призводить до переплат, необхідності попередньої (авансової) сплати або заморожування частини обігових коштів підприємства.

Структура та завдання Податкового кодексу Розвитку

Загальні положення

– законодавчо встановлена кількість контролюючих органів;

– удосконалення обов’язкової процедури громадського обговорення законодавчих ініціатив, зокрема надання можливості громадянам надавати пропозиції онлайн до законопроектів народних депутатів.

– забезпечити принцип стабільності

Адміністрування податків

– впровадження єдиного рахунку для сплати податків та зборів, інших обов’язкових платежів (крім ПДВ та акцизів);

– розширення спектру послуг електронних сервісів для платників податків та впровадження нових електронних сервісів (електронний реєстр чеків, цифрові РРО, електронні акцизні марки);

– забезпечення відкритості ДФС України шляхом оприлюднення агрегованої зведеної інформації щодо діяльності служби та платників податків;

–  Впровадження нових удосконалених підходів до адміністрування, що сприятиме процесу деофшоризації (інструментарії Проекту ОЕСР/G20 BEPS), зокрема щодо оподаткування контрольованих іноземних компаній та інше.

Податок на додану вартість

–  реалізація нової концепції онлайн контролю за переміщенням ризикових категорій товарів (tax invoice); // детально у п.10 ТОП10 //

–  перегляд у бік зменшення пільг з ПДВ, наданих окремим категоріям платників (у т. ч. перегляд переліку операцій, що звільнені від оподаткування ПДВ);

–  удосконалення механізму застосування “касового методу” при сплаті ПДВ.

Податок на прибуток

–  заміна податку на прибуток підприємств податком на виведений капітал, який передбачає відтермінування сплати податку на момент виплати дивідендів або прирівняних платежів. // детально у п.2 ТОП10 //

Плата за землю та нерухоме майно

–  модифікація наявного податку на землю та нерухоме майно, з метою зменшення його дискреційності та дотримання принципу справедливості, зокрема:

✓ зменшення граничних розмірів ставок, підняття нижнього порогу ставок;

✓ впровадити модель бюджетних трансфертів, при якій розмір трансфертів вираховується виходячі з оптимальної ставки

✓  скорочення пільг з податку на нерухоме майно та землю, протягом кількох років – скасування пільг з податку на землю, незалежно від соціальних груп;

✓ перегляд ставок земельного податку для земель товарного с/г виробництва (наблизити ставки податку на землю до ставок ЄП 4 групи).

Акцизний податок:

  • виключення з переліку підакцизних товарів легкових автомобілів, кузовів до них, причепів, мотоциклів, транспортних засобів для перевезення 10 осіб i більше та перевезення вантажів
  • розширення переліку підакцизних товарів згідно з політикою ЄС (Директива 2003/96/ЄС передбачає оподаткування будь-якого товару, що використовується як паливо для транспортних засобів або як добавка (наповнювач) до палива. Під вказані ознаки підпадають: вугілля; вугільний, водний або генераторний газ; смоли, мінеральні та рослинна олія (соєва, арахісова, оливкова, пальмова та інші олії); тваринні або рослинні жири; вазелін, парафін, кокси та бітуми)

ПДФО, єдиний податок, ЄСВ

– зниження податкового навантаження на фонд оплати праці, скасування військового збору:

у перший рік реформи – з 41,5% до 32%, у другий рік реформи – до 25%, починаючи з третього року реформи – встановлення єдиної ставки –  20%, із компенсацією за рахунок зниження неефективних видатків бюджету. Об’єднання звітності по ПДФО та ЄСВ;  // детально у п.3 ТОП10 //

– забезпечення можливості фізичним особам сплачувати частину свого податкового зобов’язання з ПДФО на рахунки громадських організацій або партій, на вибір платника, визначити оптимальний механізм для реалізації цієї моделі, зокрема розглянути питання щодо використання механізму податкового кредиту. Передбачити ефективні механізми контролю за цими сплатами, мінімізувати корупційні ризики та унеможливити фіктивні операції.

–   збереження спрощеної системи всіх груп оподаткування та мінімізація схем із використанням ССО; // детально у п.4 ТОП10 //

– впровадження механізму сплати податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки (паї), до місцевих бюджетів за місцезнаходженням такого нерухомого майна

– забезпечити функціонування ефективного механізму контролю за електронною торгівлею

Перехідними положеннями Податкового Кодексу Розвитку передбачити:

– докорінне реформування Державної фіскальної служби, перебудова її в ефективну, якісну і прозору сервісну службу, яка буде здатна створювати сприятливе для бізнесу середовище, запроваджувати системні зміни й сервіси для підтримки і захисту бізнесу, забезпечить довіру до її роботи з боку громадян і бізнес-середовища;

– створення прозорої, комплексної та ефективної законодавчої системи, яка дозволить митниці сприяти міжнародній торгівлі, забезпечуючи при цьому безпеку держави, її громадян та захист фінансових інтересів держави;

– створення єдиного дата-центру, що консолідує всі державні ресурси та бази даних контролюючих (з метою визначення обсягу податків) органів, під адмініструванням Міністерства фінансів України;

– остаточна ліквідація податкової міліції та створення окремого державного органу Служби фінансових розслідувань (фінансової поліції) у системі органів Кабінету Міністрів України, з керівником та співробітниками, відібраними за процедурами, аналогічними обранням членів НАБУ, із суттєвим підвищенням їх посадових окладів та усуненням дублювання функцій;

– запровадження персональної відповідальності державних службовців перед платниками податків за завдані збитки внаслідок зловживань або бездіяльності;

– розроблення Урядом законопроекту  та прийняття законодавчих змін щодо модифікації податку на майно (концепція за посиланням), зокрема:

  • об’єднати податок на землю з податком на нерухомість, взявши за базу оціночну вартість землі з урахуванням забудови, визначену автоматизованою системою;
  • створити автоматизовану систему для визначення оціночної вартості об’єктів землі та нерухомості на підставі ринкових даних з постійним оновленням;
  • визначити критерії якості до баз даних, які планується використовувати;
  • прописати механізм переоцінки землі та нерухомості за бажанням платника;
  • прописати механізм внесення до єдиної бази ФДМ України всіх оцінок для уникнення їх заниження;
  • прописати механізм встановлення справжніх власників (бенефіціарів) кожної земельної ділянки та, відповідно, розташованих на ній об’єктів нерухомості;
  • розробити методологію зарахування податку на нерухомість до ПДФО;
  • гармонізувати податок на житлову та нежитлову нерухомість;
  • визначити можливий перехідний період для проведення оцінки об’єктів оподаткування, протягом якого методика обчислення розрахункової вартості має набрати необхідну кількість даних для оцінки;

– проведення Урядом масштабної ревізії видатків бюджету із їх скороченням на 3-5% ВВП (зокрема шляхом верифікації соціальних виплат/пенсій («мертві душі», «псевдопереселенці» тощо) та скороченням неефективних видатків бюджету) та із врахуванням її результатів у проекті Державного бюджету на 2020 рік.  Передбачити наступні заходи:

  • перехід до середньострокового бюджетного планування, удосконалення процесу розробки Основних напрямів бюджетної політики на відповідні роки із урахуванням міжнародних тенденцій
  • реформування бюджетного процесу, зокрема, удосконалення програмно-цільового методу фінансування;
  • провадження фіскальної політики, спрямованої на суттєве зниження частки державних видатків ВВП до середньоєвропейської;
  • перегляд статей бюджетних видатків для оптимізації структури та розміру видатків держбюджету;

– запровадження оптимальної моделі податкової амністії (окрім капіталів, здобутих корупційним шляхом), разом із прийняттям єдиного системного документу (Податкового Кодексу Розвитку) по завершенні реформи податкових органів;

– удосконалення процесів контролю трансфертного ціноутворення;

– запровадження в межах двох-трьох адміністративно-територіальних одиниць України Пілотного проекту щодо Порядку оподаткування майна (землі та нерухомості) від їх ринкової вартості;

– встановлення мораторію на внесення змін до Податкового кодексу України на три роки, щодо збільшення ставок податків та зборів;

– проаналізувати можливість реалізації ступінчастої ставки ПДВ (10% між платниками ПДВ, 20% – між платником та не платником);

– реформування (або ліквідація більшої частини) Фондів соціального страхування, скорочення їх функцій та витрат.

Додатково:

Дослідити питання щодо можливості скасування необхідності видачі фіскального чеку при сплаті на розрахунковий рахунок підприємства фізичною особою.

Концепція оновленого Митного кодексу України

Після прийняття Митного кодексу України у березні 2012 року питання необхідності його модернізації та удосконалення обговорювалося неодноразово, однак комплексного вирішення цих питань досягнуто не було.

На сьогодні ключовими проблемами у сфері митної справи є складність та надмірна забюрократизованість процесів, вразливість до корупції процедур для здійснення митного контролю та оформлення, відсутність балансу між безпековою функцією та сервісами, що надаються платникам податків (зокрема, спрощеними митними процедурами), технологічна відсталість митної інфраструктури, відсутність прогресу в частині удосконалення митної ІТ-системи. Недостатні заходи з автоматизації митних процедур, мінімізації впливу «людського фактору», виключення несанкціонованого втручання, неможливість впровадження кращого світового досвіду, недостатність фінансування обмежують процеси впровадження спрощених процедур торгівлі та забезпечення виконання вимог законодавства, негативно впливають на роботу легального бізнесу.

Ратифікувавши Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, Україна отримала інструмент та дороговказ для запровадження системних реформ. Реформа державної митної справи та інтеграція в митну спільноту ЄС визначені одними з найбільш пріоритетних напрямків.

У контексті змін у законодавство існує необхідність перегляду процесів, що впливають на здійснення митних процедур. Зокрема, це стосується уніфікації прийняття рішень, автоматизації митних формальностей, впровадження спрощеного декларування, прийняття рішення про випуск товарів у митний режим із застосуванням спрощених митних процедур. Також необхідно забезпечити одноразовість та простоту надання суб’єктом господарювання інформації митному органу в електронному вигляді та її використання всіма учасниками ланцюга поставки.

Слід зазначити, що еволюція Митних кодексів в Україні відбувалась з тенденцією до збільшення деталізації митних правовідносин на рівні Кодексу. Незважаючи на відносно нещодавнє ухвалення редакції Митного кодексу України 2012 року (далі – МКУ), вона суттєво відстає від міжнародних митних стандартів, передових технологій та практик. При цьому, в умовах, коли міжнародна торгівля швидко змінюється, а міжнародні митні стандарти постійно вдосконалюються, надмірна деталізація більшості митних питань на рівні Кодексу жодним чином не сприяє проведенню реформ та швидкій адаптації.

Це є головним недоліком чинного МКУ, внесення змін до якого, як показує практика останніх 5 років, є складним та довготривалим процесом, який в українських реаліях переважно політизується. При цьому, слід зазначити, що більшість питань, які регулюються на рівні Кодексу не є політичними, а навпаки носять суто технологічний та процедурний характер.

Наприклад, Українська класифікація товарiв зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі міжнародної Гармонізованої системи опису та кодування товарiв та затверджується Законом про Митний тариф України. Перенесення по суті технічного питання на рівень Закону призводить до того, що Україна постійно відстає в питаннях актуалізації товарної номенклатури на 2-3 роки. У той час, коли весь світ давно користується Гармонізованою системою версії 2017 року, Україна «застрягла» на версії 2012 року. Для порівняння у Грузії регулювання цього питання віднесено до компетенції Міністра фінансів, який затверджує товарну номенклатуру своїм наказом.

Таким чином, прийняття нового Митного кодексу (далі – НМК) має на меті не тільки модернізувати «митну конституцію» України у відповідності до найсучасніших міжнародних митних стандартів та з урахуванням взятих Україною митних зобов’язань за Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, але й спростити та раціоналізувати митне законодавство, «прибрати» надмірну деталізацію на рівні закону щодо технологічних, процедурних питань, які не повинні залежати від політичної волі парламенту.

НМК має, в першу чергу, забезпечити регламентацію базових інститутів, принципів та підходів, спрямованих на повну діджиталізацію митних процесів, перехід до безпаперового електронного митного середовища, запровадження системи митних спрощень, побудову взаємовідносин між митницею та бізнесом на принципах довіри та співробітництва.

А більш гнучке правове регулювання на підзаконному рівні має оперативно реагувати на інформаційно-технологічні та процедурні зміни у митній сфері та розширювати можливості для швидкої їх імплементації у загальному тренді масштабного переходу до е-комунікацій та впровадження комплексної системи митних спрощень для надійних та доброчесних підприємств.

Сьогодні міжнародна торгівля стала дійсно глобальним явищем, а вимога до підвищення ефективності та безпеки ланцюгів поставки товарів постійно зростає. Тому з одного боку митниця має завдання щодо сприяння міжнародній торгівлі для економічних операторів, які відповідають критеріям доброчесності, а з другого боку перед митницею стоять завдання щодо посилення безпеки та захисту національних економічних інтересів.

На законодавчому рівні саме НМК має врегульовувати базові виклики та завдання у митній сфері: спрощення та сприяння торгівлі, зниження витрат для бізнесу, модернізація митних процесів, забезпечення електронної комунікації між зацікавленими сторонами. НМК має надати рамку для сучасної системи взаємовідносин між митницею та бізнесом.

З точки зору потреб та переваг для легального бізнес-середовища ключовими принципами НМК має стати: спрощення, сервіс та швидкість. Усі митні рішення та митні процедури повинні бути раціональними та максимально налагодженими, орієнтованими на зменшення адміністративних витрат та повторюваних дій для доброчесного бізнесу, оперативними за рахунок автоматизації та переведення процесів у електронну безпаперову форму.

НМК має містити положення (у тому числі перехідні), які забезпечать чітке та поступове запровадження IT-рішень для всіх без виключення митних процесів. Перехідні положення мають містити конкретні строки впровадження тих чи інших IT-рішень, онлайн-сервісів та ін. При цьому, процедури засновані на паперовій формі діють лише до впровадження інформаційних технологій та/або на момент виходу із ладу IT-системи.

З огляду на описаний вище підхід, що процедурні питання митного регулювання мають бути винесені на рівень підзаконних нормативно-правових актів (постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства фінансів України та Держмитслужби), пропонується наступна наступна структура НМК:

  1. Загальні положення та терміни.
  2. Структура та організація діяльності митних органів.
  3. Інформування з питань митної справи.
  4. Переміщення та пропуск товарів через митний кордон.
  5. Митні формальності на різних видах транспорту.
  6. Міжнародні поштові та експрес-відправлення.
  7. Організація та здійснення митного контролю.
  8. Декларування. Митне оформлення.
  9. Митні режими (процедури).
  10. Авторизований економічний оператор.
  11. Митні рішення. Попередні рішення.
  12. Митна вартість.
  13. Класифікація товарів.
  14. Країна походження.
  15. Митні платежі. Звільнення від сплати митних платежів.
  16. Гарантії.
  17. Пропуск та оподаткування товарів, що переміщуються громадянами.
  18. Захист прав інтелектуальної власності.
  19. Відповідальність за порушення митних правил.
  20. Відповідальність посадових осіб митниці

Головними завданнями оновленого Митного Кодексу має бути:

  • запровадження IT-рішень для всіх без виключення митних процесів
  • забезпечення прозорості та громадського контролю за діяльністю митниці – відкриття деперсоніфікованої інформації митних баз
  • забезпечення повноцінного обміну інформацією з іншими країнами і створення дієвого механізму автоматизованого зіставлення відповідних документів та митної вартості товарів, яка в них зазначена
  • запровадження прозорої електронної черги на митне оформлення, яка би працювала за принципом First In — First Out
  • унеможливити використання поштових каналів та пільг для фізичних осіб у схемах по ухиленню від сплати податків – забезпечити ідентифікацію отримувачів міжнародних посилок за ідентифікаційним кодом та накопичення цієї інформації, посилити критерії (умови) для отримання статусу експрес-перевізника та поштового оператора, надати експрес-перевізникам та поштовим операторам статусу податкових агентів, застосувати певні обмеження по вартості або кількості міжнародних посилок без сплати податків, забезпечити протягом кількох років трансформацію окремих елементів контролю та адміністрування у комплексну національну модель переміщення товарів через кордон на зразок системи єдиного вікна ЄС (One Stop Shop)
  • забезпечити повне і безумовне відшкодування всіх збитків підприємству, якщо суд встановив, що претензії митної служби були необґрунтовані, за допомогою страхування ризиків.
  • запровадити вибірковий контроль товарів всіма суміжними службами виключно за принципом аналізу ризиків
  • забезпечити уніфікацію митних зборів
  • Імплементувати правила спільної транзитної процедури ЄС/ЄАВТ, загальноєвропейської електронної транзитної системи (NCTS) та інших сучасних технологій контролю за доставкою товарів;
  • Впровадити обов’язкове пломбування транспортних засобів та гарантування забезпечення сплати митних платежів під час переміщення товарів митною територією України;

Детальна концепція оновленого Митного Кодексу – за посиланням

  1. Заміна податку на прибуток податком на виведений̆ капітал для всіх компаній̆

В ході аналізу пропозицій, що підготовлені експертами визначена, що законодавчі пропозиція при введені податку на виведений капітал, що сформульовані в законопроекті 8557 є прийнятними. Основні концептуальні позиції, з якими згодні експерти та бізнес асоціації є наступними:

  • 5% виплата відсотків на користь пов’язаної особи – нерезидента;
  • 15% виплата дивідендів та перевищення суми внеску при ліквідації (ефективна ставка 13%);
  • 20% фінансова допомога при її неповерненні; безоплатне надання товарів/послуг/робіт; на користь пов’язаної особи; виплата, як внесок до статутного капіталу, якщо компанія не платник ПнВК; повернення інвестицій; роялті в офшори; роялті в сумі, що перевищує 4% від суми чистого доходу; трансфертне ціноутворення; виплата коштів агентом – резидентом, якій проводить діяльність за рахунок нерезидента, на користь нерезидента в сумі, що перевищує суму раніше отриманих коштів або вартість майна; погашення зобов’язань (в тому числі, боргових зобов’язань) резидентом на користь нерезидента, якщо здійснюється за договорами, виконання яких не призводить до зарахування коштів в Україну або отримання платником податку майна, робіт, послуг.

Орієнтовно запровадження такої моделі призводить до втрат бюджету від 30 до 40 млрд гривень у перший рік впровадження за розрахунками експертів, в той же час призводить до додаткового зростання ВВП на 1.5% – 1.8% за розрахунками МЕРТ.

Виходячи з того, що першочерговою ідеєю запровадження податку на виведений капітал є зміна філософії та принципів адміністрування корпоративного податку, а не зниження податкового навантаження, вважаємо можливим підняття номінальної ставки на кілька відсотків, зокрема ставки по виплаті дивідендів з 15% до 20% (ефективна ставка 18%) з метою недопущення значного розриву між ставками ПДФО та ПНВК. Також цей крок фактично зберігає поточний рівень податкового навантаження на суб’єктів господарювання та зменшує втрати бюджету в перший рік, що збільшує вірогідність підтримки влади та запровадження ПНВК вже з 2020 року.

Вважаємо припустимим реалізацію заходу для мінімізації втрат бюджету у перший рік реформи при запровадженні податку на виведений капітал – запровадження авансового внеску, у розмірі від 30% до 50% (у залежності від ставки податку по виплаті дивідендів) від суми сплаченого податку на прибуток за попередній рік. Надалі авансовий платіж буде врахований при нарахуванні ПнВК.

З огляду на неохідність зміни філософії відносин у податковій сфері як головного завдання реформи, реформування корпоративного податку є першочерговим кроком, який має передувати глибокій реформі податкових органів, а також є пріоритетнішим за зниження навантаження на оплату праці, оскільки без цієї реформи неможливо, з одного боку, викорінення корупції в адмініструванні податків та тиску на платників, а, з іншого – досягнення ситуації “сплати усі податки та спи спокійно”.

Всі інші положення, які не описані концепцією – відповідно до законопроекту №8557

  1. Зниження податкового навантаження на фонд оплати праці

Національною бізнес коаліцією у пріоритетах ТОП 10 визначена мета зниження сукупного навантаження на зарплату, ключові параметри деталізовані в Податковому кодексу розвитку, а саме: 32% у 2020 році, 25% у 2021 році, 20% у 2022 році.

Експерти вважають такий крок позитивним для економіки України, зокрема внаслідок таких міркувань:

  • Рівень перерозподілу дерез публічні фінанси в Україні вкрай високий, він сягає 41-42% від ВВП, при оптимальному рівні у 35-37%. Необхідно терміново знизити загальнодержавні видатки на 5-6% від ВВП, що надасть також можливість скоротити найбільш шкідливі податки.
  • Згідно досліджень OECD найбільш шкідливими є прямі податки (та псевдоподатки), для збільшення темпів зростання ВВП їх необхідно знижувати у першу чергу. Тому зниження навантаження на фонд оплати праці вважається економістами першочерговим.

Досягнення ключового показника у 2020 році пропонується шляхом збільшення соціальної податкової пільги максимум до 50% від МЗП для тих заробітних плат, що не перевищують двох мінімальних (8346 грн на 2019 рік). Такою пропозицією буде охоплена більшість населення України, тому досягаємо ключового показника через ефективну ставку податкового навантаження на заробітну плату, що включає також і внесок на соціальне страхування. Також, таким чином зменшується вартість легалізації заробітних плат (низьке навантаження при мінімальній заробітній платі), що буде стимулювати їх детінізацію. Зменшення видатків державного бюджету через дану пропозицію складає близько 25-28 млрд. грн., основним компенсатор є зниження бюджетних видатків.  Крім того дана пропозиція може мати додатковий соціальний ефект, через збільшення розміру соціальної податкової пільги для осіб з дітьми, у разі впровадження такої норми, а також можливого збільшення цієї соціальної пільги для молоді.

Означений захід означає зменшення загального навантаження на ФЗП приблизно на 10%, що, своєю чергою, зменшує відсоток (по відношенню до номінального ФЗП) на 10% (не пунктів), до приблизно 37% сукупно. Компенсатором для місцевих бюджетів має виступати краще застосування та адміністрування податку на землю та нерухоме майно. Подальша модернізація цього податку має, у перспективі, забезпечити перехід до ставки 10% ПДФО та ПнВК.

Другим елементом (на 2020 рік) є зменшення максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску для заробітних плат до розміру 5 МЗП, із обмеженням зростання максимальних пенсій. Ця пропозиція має мінімальний негативний ефект для бюджету, проте встановлює основну задачу перекладання відповідальності за високі пенсії з держави на фізичну особу, шляхом закладання базисних підходів для переходу від солідарної системи пенсійного страхування до накопичувальної.

Третім елементом (на 2020 рік) є зменшення ставки ПДФО до орієнтовно 12% для заробітних плат у диапазоні орієнтовно 5 – 20 МЗП, із встановленням обов’язкового відрахування орієнтовно 6% за рішенням платника до недержавного ПФ або державного ПФ або інши види накопичення, передбачені законодавством

У ближчі (після 2020 року) роки з метою досягнення цільових показників, зазначених у ТОП-10 планується розпочати процес поетапної відмови від солідарної пенсійної системи на користь добровільних накопичень (за зразком Нової Зеландії та Грузії) із кінцевою метою скасувати як таке оподаткування використання найманої праці (залишкові пенсійні зобовязання діючої солідарної системи та забезпечення мінімального утримання у старості здійснюватимуться за рахунок інших видів бюджетних надходжень – підвищення ефективності державних витрат та зростання ВВП мають  створити таку можливість).  На виконання цього, Пенсійний Фонд, як, ніби то, самостійний в усіх варіантах скасовується вже з 2020 р., структуро вливається до МінСоцу як департамент нарахування та розподілу пенсій. Надходження від ЄСВ спрямовуються безпосередньо до загальнодержавного бюджету,  а індивідуальні пенсійні нарахування зменшуються відповідно до зниження обовязкових внесків.  Паралельно, запроваджуються заходи із розвитку недержавних механізмів убезпечення старості, а також державний (добровільний) накопичувальний пенсійний фонд для бажаючих інвестувати саме у державу. і

Є два базові шляхи для переходу, та третій, комбінований. Вибір між ними є політичним рішенням, яке мають ухвалити ключові стейкхолдери.

Варіант економічний ефект* переваги недоліки
1. Зниження ставки ЄСВ – до 15%, потім до 10% Втрати надходжень від зниження ставки ЄСВ до 15% – близько 50 млрд. грн., до 10% – ще додатково близько 35 млрд. рівномірне зменшення навантаження на усіх платників

зменшення ціни детінізації для мінімальної зарплати та нижнього діапазону

допоки зберігається залишкова солідарна система, зниження мінімального пенсійного внеску нижче фіксованого мінімуму, що забезпечує мінімальну пенсію є нелогічним.

Низькооплачувані працівники з великою ймовірністю не будуть робити пенсійних заощаджень, або з більшою ймовірністю стануть жертвами шахрайств

Поетапне зменшення верхнього порогу нарахування  ЄСВ, починаючи з 5 МЗП (символічний ефект у перший рік) або 4 МЗП та нижче (відчутний ефект) Втрати надходжень від зниження верхнього порогу нарахування ЄСВ до 5 МЗП – близько 600 млн. грн. до 4 – 21.6 млрд. 3-х — 34.7 млдр., 2-х – 46.3 млрд. Отже, навіть в останньому варіанті ціна питання менша, ніж зменшення ставки до 15%. Відчутний ефект для певної категорії працівників – зокрема, менеджерів (що може підсилити підтримку)

Спочатку додатковий ресурс, разом із зменшенням майбутньої пенсії, отримують більш кваліфіковані, які подадуть приклад створення індивідуальних накопичень, а їхній прихід буде поступово розвивати відповідну інфраструктуру  (ідеологічно – більш високооплачувані потребують менше державного  патерналізму)

Відчуття несправедливості у менш оплачуваних внаслідок поглиблення регресивності податку на працю (може стати важілем просування реформи згори донизу)

* усі розрахунки наведено за попередніми даними 2018 р. і на той рік, без подальшої індексації на рік введення в дію відповідної реформи. Точніші розрахунки можна буде зробити по отриманню повних та остаточних даних за 2018 р.

  1. Збереження поточної спрощеної системи оподаткування.

Сприяння легальному мікро- і малому підприємництву, яке формує середній клас в Україні. Створення стимулюючої податкової системи для фізичних осіб-підприємців, самозайнятостих, осіб, які поєднують роботу в штаті з підприємницькою діяльністю, для підприємців, які працюють нерегулярно, зокрема скасування обов’язкової сплати ЄСВ для ФОП у періоди, коли вони не працюють, скасування обов’язкової сплати ЄСВ для ФОП, які сплачують ЄСВ зі своєї заробітної плати за основним місцем роботи.

Проаналізувавши практику функціонування фізичних осіб підприємців, експерти дійшли до висновку, що існуюча система є дискримінаційна, тому  в частині сплати єдиного соціального внеску пропонується наступні зміни, що відповідають встановлені меті:

– виключення з платників єдиного соціального внеску фізичних осіб – підприємців, що мають основне місце роботи, де отримують заробітну плату, що дорівнює або перевищує розмір мінімальної заробітної плати;

– скасування зобов’язання сплати мінімального розміру ЄСВ для всіх груп у разі відсутності діяльності, тобто за місяць, у якому не було отримано доходу/прибутку, сплата внеску здійснюється лише на добровільних засадах.

– розглянути питання щодо відміни обов’язкової сплати ЄСВ для всіх ФОП 3 групи, збільшення ставки ЄП для ФОП 3 групи на кілька відсотків. Соціальний внесок буде виокремлюватись із ЄП (або ці кілька відсотків будуть окремим плетежом) та перераховуватись у ПФ автоматично. У випадку недостатньої суми сплати (на ЄСВ) у певний період – трудовий стаж у цей період не нараховується.

– виокремлення податку на землю з єдиного податку всіх  платників ЄП.

– за бажанням платника – можливість для ФОП на загальній системі оподаткування переходити на сплату фіксованого мінімального ЄСВ

– збільшення до оптимального рівня суми доходів від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають  оподаткуванню за останні 12 календарних місяців, після досягнення якої реєстрація в якості платника податку на додану вартість є обов’язковою

– поширення інституту контролю ТЦО (у разі підпадання під критерії які визначено статтею 39 ПКУ) на платників четверої групи, якщо сума операції перевищує 10 млн гривень та обіг перевищує 100 млн гривень на рік

– впровадження нових форм оподаткування фізичних осіб – підприємців (патенти), в межах першої групи ССО, що дозволить спростити реєстрацію, облік, оподаткування, звітність і припинення підприємницької діяльності фізичними особами;

– скасування ЄСВ для учнівських робочих місць (студенти вищих навчальних закладів та учні професійно-технічних навчальних закладів) на умовах строкового трудового договору (контракту) і лімітованих квотою орієнтовно 5% від середньооблікової чисельності штатних працівників для підприємств, установ та організації з чисельністю понад 20 осіб

– забезпечення можливості ведення книги доходів для ФОП в електронній формі

– забезпечення можливості використання РРО 3-ого покоління (смартфони, планшети) з 2020 року;

– заохочення покупців отримання фіскальних чеків там, де це передбачено законодавством («Кешбек для покупця») – у комплекті із іншими змінами до спрощеної системи;

– запровадження дієвих методів боротьби зі зловживаннями при продажу товарів, поширення сфери дії РРО виключно на ризикові категорії (автозапчастини, ліки, складна побутова техніка та електроніка, отелі, ресторани, ювелірні вироби). Фіскалізація всієї 2 та 3 груп платників ЄП є не доцільною – несе суттєві корупційні ризики, погіршує умови ведення бізнесу для найменших підприємців, дає від’ємний соціальний ефект.

– збільшення граничних оборотів для 1 та  3 груп ССО, відповідно до індексу споживчих цін та зростання доходів громадян. Для другої групи ССО передбачити диферинційовану ставку податку (наприклад: обіг від 0 до 1.5 млн на рік – ставка х1, обіг від 1.5 до 3 млн на рік – ставка х2, обіг від 3 до 5 млн – ставка х3)

– спростити всі процедури при оформленні працівників, лібералізувати трудове законодавство

  1. Інституційна реформа контролюючих органів: запровадження персональної̈ відповідальності, ризик-орієнтованого підходу до перевірок, проведення відкритих конкурсів на керівні посади.

Інституційна реформа судової системи.

Експерти вважають, що нещодавній конкурс на голів Державної податкової служби та Державної митної служби було проведення відкрито і прозоро із дотримання міжнародних практик. Вважаємо за доцільним організацію конкурсу і на інші керівні посади за такими підходами.

Вважаємо, що розроблений Міністерством фінансів України разом з вітчизняними та міжнародними експертами, представниками бізнес-асоціацій, державних органів влади та народними депутатами, План заходів щодо концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну податкову та митну політику, що був затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів від 5 липня 2019 р. №542-р є таким, що відповідає вимогам бізнесу і запроваджує сервісні підходи до обслуговування платників податків фіскальними органами.

Зазначений план передбачає:

  • оптимізацію організаційної та функціональної структур служб;
  • удосконалення процедур адміністративного оскарження;
  • управління інформаційними системами та технологіями;
  • розвиток персоналу, антикорупційні заходи;
  • стимулювання добровільної сплати податків, розвиток податкових сервісів;
  • управління ризиками, податковий контроль та аудит;
  • удосконалення роботи, спрямованої на погашення податкового боргу;
  • протидію розмиванню податкової бази та посилення функції аналізу трансфертного ціноутворення;
  • сприяння безпеці та міжнародній торгівлі, включаючи спрощення та гармонізацію митних процедур;
  • сприяння ефективному справлянню митних платежів;
  • розвиток інфраструктури, електронних технологій та сервісів для міжнародної торгівлі;
  • захист суспільства, громадського здоров’я і безпеки навколишнього природного середовища та боротьба з незаконним переміщенням наркотичних засобів та зброї;
  • вирішення питання ліквідації податкової міліції та створення єдиного органу із розслідування фінансових злочинів;
  • підвищення ефективності міжнародного митного співробітництва
  • підсилення інституту контролю ТЦО
  • створення єдиного дата-центру із всією податковою та митною інформацією у Мінфіні

Ці напрями відповідають сучасним міжнародним стандартам та їх реалізація усуває недоліки у системі адміністрування податків, митного оформлення, а також забезпечить впровадження в роботу зазначених органів найкращих світових практик як у вигляді запровадження нових процедур, так і через модернізацію наявних.

Для реалізації персональної відповідальності податкових та митних органів вважаємо за доцільним в першу чергу забезпечити повне і безумовне відшкодування всіх збитків підприємству, якщо суд встановив, що претензії податкової або митної служби були необґрунтовані, за допомогою страхування ризиків. За неправомірні рішення співробітник має нести дисциплінарну відповідальність, а у випадку із доведеним злим умислом – кримінальну.

  1. Створення єдиного органу з розслідування економічних злочинів, ліквідація податкової міліції та інших економічних підрозділів правоохоронних органів

Найбільш оптимальний експерти вважають створення Служби по боротьбі із економічними злочинами, законопроект, щодо створення якої був напрацьованих Міністерством фінансів України спільно з експертами і який включає наступні завдання:

  1. Служба фінансових розслідувань діятиме як повноцінний правоохоронний орган, що є необхідною умовою для забезпечення її функціональної незалежності у правоохоронній діяльності.
  2. Однією з найбільш важливих функцій нового органу стане аналітична. Завдяки новому досвідченому персоналу “не із системи” з вийнятковими аналітичними здібностями буде забезпечено результативність проведених розслідувань.
  3. Планується створення трирівневої системи аналітичної роботи:
  • Тактичний (прикладний) рівень- аналітична підтримка роботи детектива в рамках кримінального провадження;
  • Оперативний- системна аналітична робота на рівні регіону;
  • Стратегічний – аналітична робота на рівні центрального апарату, яка буде полягати переважно в систематизації, обробці та аналізі інформації щодо системних факторів, причин та чинників існування та розвитку економічної злочинності в Україні, аналізі світових трендів розвитку економічної злочинності та розвитку сучасних технологій, що можуть використовуватись у такій злочинності, прогнозування тенденцій розвитку економічної злочинності в світі та в Україні, та надання на основі такого аналізу інформації Міністерству фінансів з метою формування державної політики щодо протидії таким факторам, їх мінімізації та упередження розвитку економічної злочинності, а також формування нових механізмів протидії ним.
  1. Як правоохоронний орган, Служба матиме право на ведення оперативно-розшукової діяльності (ОРД), що здійснюватиметься після проведення глибинного аналітичного аналізу та отримання відповідного рішення суду.
  2. Кількість працівників нового органу не має перевищити 3500 осіб. Чисельність структури визначатиметься за рішенням Кабінету Міністрів України.
  3. Для забезпечення прозорості відбору співробітників до нової Служби має створена спеціальну комісію із залучення представників громадськості, наукової спільноти та іноземних партнерів (накшалт механізму запропонованого у Законі про НАБУ)
  4. Для залучення високопрофесійних та доброчесних кадрів, а також для мінімізації корупційних ризиків, має бути передбачена гідна оплата праці майбутніх працівників.
  1. Запровадження безпаперових технологій: заборона державним органам вимагати інформацію, яка міститься у державних базах даних

Рекомендуємо створення нових електронних сервісів для надання електронних послуг як громадянам так і бізнесу. Розширення електронних сервісів для вже існуючих, збільшення їх функціоналу. Зокрема, розширення функціоналу електронного кабінету платників податків, а саме збільшення кількості інформації, шо може отримати користувач. Покращення інтерфейсу зазначених сервісів, для більш зручного сприйняття інформації, що там розміщується. Видача довідок із кодом ідентифікатору у реєстрі, що дає можливість підтвердження їх справжності шляхом перевірки їх в базах даних. Законодавчо заборонити державним органам вимагати від фізичних та юридичних осіб та бізнесу інформації, що є в державних реєстрах.

Впровадження в господарський оборот електронних первинних документів, що дозволить збільшити достовірність, зменшити кількість помилок в документах та дозволить оптимізувати бізнес процеси. Зокрема, розширення застосування електронної товаро-транспортної накладної, накладних, актів виконаних робіт для створення та обміну ними за допомогою безкоштовного державного сервісу.

  1. Запровадження сучасного трудового права, заснованого на свободі трудового договору, спрощення адміністрування податків та звітності, спрощення документального оформлення працівника, зменшення штрафних санкцій за порушення трудового законодавства.

Вважаємо, що радянське трудове право, що досі діє в Україні, не відповідає вимогам ринкової економіки. Для реалізації зазначеного напряму пропонуємо встановити, що в сфері трудових відносин діє договірне трудове право, яке передбачає встановлення особливостей умов роботи на підприємстві шляхом перемовин та встановлення домовленостей між працівником і роботодавцем, що мають пріоритет над нормами Трудового кодексу. Виключення складає соціальні гарантії, що встановлені Конституцією та міжнародними договорами, що ратифіковані Україною.

Також вважаємо за доцільним визначити чіткі ознаки відсутності належним чином оформлених трудових відносин, а також відмінити обов’язкове ведення трудових книжок. В частині штрафних санкцій за неповідомлення роботодавцем про найманого працівника, вважаємо доцільним введення законодавчої норми, щодо їх не застосування, якщо інформація про працівника була відображена у відповідних податкових звітах, а податки на заробітну плату сплачені у повному обсязі.

Також, вважаємо за доцільними здійснити зниження розмірів штрафів за порушення з оформлення трудових відносин до розмірів аналогічних штрафам за порушення у сфері додержання законодавства про працю (зміни до статті 365 Кодексу законів про працю України), а саме:

– за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) або оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час або виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЕСВ та податків – з 30 до 10 мінімальних заробітних плат;

– за недопущення до проведення перевірки з питань оформлення трудових відносин – зі 100 до 30 мінімальних заробітних плат;

– за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – з 10 до розміру мінімальної заробітної плати;

– за одноосібну працю без оформлення ФОП – встановлення штрафів у розмірі 10 мінімальних заробітних плат

– у випадку, якщо зазначені порушення вчинено вперше протягом  календарного року, порушення тягне за собою профілактичне покарання – письмове попередження.

Відповідно ми отримуємо три типи взаємовідносин роботодавець/працівник:

  • Договора ЦПД – будь які відносини, які не підпадають під критерії трудових відносин. Факт відсутності належним чином оформлених трудових відносин може встановлюватися в судовому порядку. Обов’язок доказування наявності трудових відносин покладається на позивача.
  • Трудові договори, які регулюють відносини між роботодавцем та працівником, підписані за згодою сторін – мають пріоритет над нормами Трудового кодексу та іншого законодавства, що регулюють трудові відносини. У таких договорах мають бути зафіксовані мінімальні гарантії, вичерпний перелік яких буде передбачено законодавством, а також соціальні гарантії, що встановлені Конституцією та міжнародними договорами, що ратифіковані Україною.
  • Трудові договори, які складаються згідно Трудового законодавства та іншого законодавства, що регулюють трудові відносини. Такі договори складаються у випадках, якщо роботодавець та працівник а) не дішли домовились щодо договору за згодою сторін; б) у монополізованих з боку роботодавців секторах та регіонах (дослідити та визначити окремо); в) можливі інші виключення, за результатими окремого дослідження

Щодо Трудового Кодексу – необхідно переглянути норми кодексу та радикально спростити регулювання, зокрема:

  • Передбачити можливості звільнення працівника за кваліфікаційними ознаками
  • Спростити процедури звільнення працівника у випадку, коли він зник більш ніж на кілька тижнів
  • Додати можливості відсторонення працівників за певних обставин, зокрема підозри у крадіжці тощо
  • Надати більш чіткі визначення грубим порушенням

Крім зазначених пунктів необхідно проаналізувати всі норми Кодексу та лібералізувати їх, виходячи із головної мети – збереження мінімальних гарантій працівникам та забезпечення мінімального втручання держави у приватний сектор.

  1. Демонополізація ринків тепло- та енергопостачання, забезпечення рівності доступу учасників суміжних ринків до товарів та послуг природних монополій, зокрема електромереж та приватної тяги

Експерти вважають для досягнення поставленої мети пріоритетним реалізацію наступних завдань:

Газова сфера. Основні завдання.

  1. Забезпечити повноцінну роботу ринку природного газу відповідно до Закону «Про ринок природного газу» шляхом:
  • впровадити ринок добового балансування в газотранспортній системі України;
  • реструктуризувати НАК «Нафтогаз» з метою виконання вимог анбандлінгу та, відповідно, розділити діяльність з транспортування та зберігання природного газу.
  1. Забезпечити доступність та відкритість інформації про стан ринку природного газу для споживачів та учасників ринку.
  2. Впровадити заходи з посилення конкуренції та спрощення доступу у сфері газовидобутку з метою збільшення обсягів газу власного видобутку для потреб внутрішнього ринку.
  3. Забезпечити повний облік природного газу і виставлення рахунків на основі даних споживання, максимально наближеного до споживача.
  4. Скоротити обсяги втрат природного газу в розподільних мережах.

Електроенергетика. Основні завдання.

  1. Завершити реформування ринку електроенергії відповідно до Закону «Про ринок електричної енергії» шляхом:
  • впровадити всі сегменти ринку: ринку двосторонніх договорів, ринку на добу наперед, внутрішьодобового ринку та ринку допоміжних послуг;
  • провести корпоратизацію НЕК «Укренерго», сертифікації оператора системи передачі (ОСП), анбандлінгу через передачу активів НАЕК «Енергоатом» та Укргідроенерго від Міненерговугілля до інших ЦОВВ;
  • набути ОСП членства в Європейській мережі операторів системи передачі ENSO-E.
  1. Поставити на порядок денний питання відкриття внутрішнього ринку для імпорту електроенергії, зокрема, за рахунок будівництва вставок постійного струму
  2. Забезпечити збалансований розвиток відновлюваних джерел енергії, зокрема:
  • розробити та ухвалити національний план дій, який передбачає розвиток ВДЕ на період до 2030 року, з переглядом цілей у 2023 році, враховуючи аспекти зміни клімату відповідно до практики країн ЄС;
  • ухвалити механізм стимулювання (система аукціонів) впровадження об’єктів ВДЕ з метою довгострокового розвитку для збільшення частки ВДЕ;
  • законодавчо стимулювати розвиток розосереджених об’єктів генерації малої потужності на місцевому рівні через підтримку енергокооперативів, розробку та впровадження цільових фінансових програм.
  1. Стимулювати енергогенеруючі підприємства до зменшення забруднення довкілля шляхом перегляду ставки вуглецевого податку (податок на викиди вуглекислого газу) з наближенням до європейських ставок.
  2. Визначити стратегію майбутнього розвитку атомної енергетики в Україні.
  3. Впровадити заходи зі стимулювання модернізації електричних мереж, дотримуючись принципу балансування інтересів споживача та надавача послуг.

Теплова енергетика. Основні завдання.

  1. Створити передумови для впровадження конкурентного ринку теплової енергії:
  • забезпечити 100% облік теплової енергії на всьому ланцюжку від генерації до споживання;
  • впровадити систему регулювання обсягів споживання теплової енергії на рівні будинків;
  • визначити критерії для систем теплопостачання з розмежування діяльності з виробництва і транспортування теплової енергії, враховуючи інтереси споживачів (ціна) та скорочення обсягу первинної енергії в таких системах (енергоефективність, екологія);
  • відкрити доступ нових учасників ринку до мереж теплопостачання.
  1. Встановити мінімальний період перегляду ціни на основний вид палива (природний газ) для теплогенеруючих підприємств з метою забезпечення прогнозованості тарифної політики ТКЕ.
  2. Запровадити механізм ціноутворення на теплову енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, через редукціони.
  3. Забезпечити відкритий доступ до детальної структури та обґрунтування статей витрат тарифів на теплопостачальників усіх рівнів.
  4. Створити умови для стимулювання утилізації скидного тепла підприємств та розвитку об’єктів комбінованого виробництва (когенерації) теплової та електричної енергії, що використовують ВДЕ.
  5. Стимулювати довгострокове планування схем теплопостачання населених пунктів.

Вугільна галузь. Основні завдання.

  1. Системно зменшувати частку вугілля в енергетичному балансі та скорочувати імпорт з Росії та окупованих територій.
  2. Створити прозорий ринок вугілля, зокрема:
  • розробити та ухвалити єдині правила роботи для всіх учасників ринку;
  • посилити антимонопольну політику на ринку вугілля з метою забезпечення конкуренції;
  • забезпечити контроль за відповідністю вугілля екологічним стандартам та врахування показників якості при ціноутворенні.
  1. Провести реформування державних вуглевидобувних підприємств через:
  • припинити субсидування підприємств за рахунок держбюджету;
  • завершити приватизацію рентабельних підприємств без ознак монополії;
  • ліквідувати безперспективних, збиткових підприємств з дотриманням вимог щодо пом’якшення екологічних та соціальних наслідків;
  • консервувати збиткових підприємств, які є перспективними, але в пошуку інвесторів.
  1. Розробити та запровадити програми соціальної реконверсії окремих регіонів, де планується закриття вуглевидобувних підприємств, з використанням найкращих європейських практик.

Енергоефективність. Основні завдання.

  1. Імплементувати директиви ЄС у сфері енергоефективності (31, 27, 844) у національне законодавство.
  2. Запровадити систему моніторингу споживання енергетичних ресурсів та енергетичного менеджменту в місцевих громадах та будівлях державної форми власності.
  3. Удосконалити механізми ЕСКО і ДПП для здійснення глибокої енергомодернізації в житлових і нежитлових будівлях.
  4. Забезпечити доступний, безперервний та достатній фінансовий ресурс для реалізації енергоефективних проектів в індивідуальних та багатоквартирних будинках. Скеровувати частину ренти від видобутку викопних палив на фінансування програм енергоефективності в країні.
  5. Забезпечити регулярне інформування управителями співвласників будинків про їх реальний стан та питоме енергоспоживання, для того щоб вони могли ухвалювати ефективні рішення з енергомодернізації.
  6. Завершити реформу в житловому та комунальному господарстві через впровадження і критичне осмислення положень законів енергоефективного пакета («Про комерційний облік», «Про енергоефективність будівель», «Про житлово-комунальні послуги», «Про Фонд енергоефективності»), зокрема:
  • провести прозорі конкурси та визначити управителів для будинків, які не створили ОСББ і не обрали управителя самостійно;
  • здійснити списання з балансу багатоквартирних будинків органами державної влади і місцевого самоврядування;
  • припинити практику виділення бюджетних коштів на ремонт житлового фонду без співфінансування співвласників.
  1. Стимулювати встановлення систем регулювання споживання тепла (індивідуальні теплові пункти і подібні системи) в будівлях з централізованим опаленням.
  2. Впровадити виплати субсидій для вразливих споживачів у грошовій формі. Розробити механізми заохочення субсидіантів впроваджувати енергоефективні заходи
  1. Детінізація економіки, зокрема ринку оренди землі та сільгосппродукції. Запровадження єдиного податкового електронного документа задля контролю ланцюжка постачання ризикових категорій товарів та стимулювання покупця отримувати фіскальний чек при їх покупці.

10.1. Комплексна концепція по боротьбі з тіньовим ринком аграрної продукції і оренди

  1. Встановлення взаємозв’язку між єдиним податком 4-ої групи спрощеної системи оподаткування та податком на землю.

Ставка ЄП4 (рілля) = ставка податку на землю + 0,2%. Більш детально див. раніше подану концепцію.

  1. Залік сплаченого податку на землю або частини ЄП4 в сплату ПДФО власниками земельних ділянок (як безпосередньо, так і опосередковано юридичною особою).

Фізичні особи, які здають землю в оренду або обробляють її самостійно, отримують право зарахувати до сплати ПДФО від оренди земельної ділянки або реалізації с / г продукції суму сплаченого з відповідної ділянки земельного податку або частини ЄП4 (в сумі, що дорівнює сумі земельного податку).

  • У разі надання ділянки в оренду юридичній особі, агентом по сплаті ПДФО є така юридична особа, на неї ж покладається обов’язок зі здійснення відповідного заліку.
  • В разі надання земельної ділянки в оренду фізичній особі або її самостійного обробітку тягар з нарахування та сплати ПДФО і застосування заліку покладається на власника земельної ділянки.

Фізичні особи, які є власниками юридичних осіб – платників ЄП4, отримують право зарахувати до сплати ПДФО з дивідендів частину ЄП4 (у сумі, що дорівнює сумі земельного податку), сплачену з земельних ділянок, що обробляються таким платником ЄП4 і належать йому на праві власності.

Юридичні особи, які перебувають на загальній системі оподаткування (є платниками податку на прибуток підприємств), отримують право зарахувати до сплати податку на прибуток, сплачений ними земельний податок з оброблюваних ними і належних їм на праві власності земельних ділянок.

  1. Збільшення ставки земельного податку до рівня, що дозволяє зберегти поточний рівень податкового навантаження на легально працюючих с / г виробників.

Збільшення мінімальної і максимальної ставки земельного податку до рівня, що забезпечує збереження поточного рівня податкового навантаження на легально працюючих с / г виробників після надання їм права зараховувати до сплати інших податків  земельного податку і частини ЄП4, що дорівнює йому.

Попередньо це потребує збільшення мінімального розміру ставки податку на землю до 2%, а максимального до 3% від НГО. Збільшення ЄП4 відбуватиметься автоматично внаслідок дії пункту №1.

  1. Запровадження поставленого доходу в якості мінімальної бази оподаткування ПДФО доходів від володіння / обробки земельної ділянки.Запровадження механізму поставленого доходу з таким переліком обмежень:
  • Механізм поставленого доходу запроваджується рішенням представницького органу територіальної громади (за відсутності такого рішення він не застосовується).
  • Поставлений дохід не застосовується для розрахунку мінімальної бази оподаткування, якщо власник самостійно обробляє менше 1 га товарної землі.
  • Граничні розміри поставленого доходу визначаються виходячи з діапазону ставок податку на землю, який буде визначено в рамках пункту 3 таким чином, щоб податок, що підлягає сплаті з мінімальної суми поставленого доходу, перевищував мінімальний розмір земельного податку. Якщо прийняти, що мінімальний розмір земельного податку складе 2%, розмір поставленого доходу буде лежати в межах від 10% від НГО, що відповідає розміру реальної орендної плати за паї.
  1. Скасування пільги щодо оподаткування доходів, отриманих від обробки земельних ділянок с / г земель, розмір яких  менше 2 га, збільшення неоподатковуваного мінімуму для всіх платників ПДФО.
  1. Для перехідного періоду (1 рік) пропонується встановити, що відрахування земельного податку і ЄП4 застосовується тільки до тієї частини ПДФО, що зараховується до місцевих бюджетів (60%), але не до тієї частини, що зараховується до Державного бюджету України (40%). Це дозволить нейтралізувати заперечення Міністерства фінансів України щодо того, що впровадження норм про відрахування не дозволить збалансувати надходження до місцевих бюджетів і Державного бюджету України через відсутність даних про те, яку суму становитимуть відповідні відрахування. Разом з тим, за підсумками апробації названого механізму в першому році, такі дані з’являться.

Примітки

На даний момент пільги зі сплати земельного податку не поширюються на товарні землі. З огляду на вищесказане, питання про ліквідацію відповідних пільг не порушується через явну диспропорції адміністративних і політичний витрат і результату. Точні розрахунки будуть надані після затвердження даного концепту.

10.2. Контроль ланцюжка постачання ризикових категорій товарів

Мета: Створити ефективну Комплексну систему контролю за ланцюжком постачання та реалізації товарів

Загальний опис концепції:

Створення Комплексної системи контролю за ланцюжком постачання ризикових категорій товарів шляхом модернізації діючої системи електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ). Для цього для платників податків, що купують та продають ризикові категорії товарів, на законодавчому рівні запроваджується обов’язок реєстрації первинних документів (наприклад ТТН) в Єдиному реєстрі податкових накладних (за виключенням вимог щодо відкриття спеціальних рахунків, особливості роботи відповідної формули та інші обтяження платників ПДВ, які передбачено статтею 2001 Податкового Кодексу України).

Застереження: проект спочатку реалізується виключно для ризикових категорій товарів – зерно, горіхи, вироби з металу, побутова техніка.

Етап1 –  термін реалізації – 2020 рік:

Створення електронного реєстру товарно-транспортних накладних (ТТН), який використовуючи інформацію про переміщення товарно-матеріальних цінностей сумісно з аналітичними можливостями єдиного реєстру податкових накладних та системою моніторингу (СМКОР) дозволить вибудовувати ризики ухиляння (уникнення) від сплати податків Застереження: проект спочатку (у 2020 році) реалізується виключно для ризикових категорій товарів у м’якшому варіанті (як ризикоорієнтована аналітична система контролю).

Для реалізації цієї моделі пропонується:

– внести зміни до наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267 (із змінами) — необхідно забезпечити заповнення граф  «Отримувач (покупець)» і «Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта».

– внести зміни до Податкового кодексу — зобов’язати неплатників ПДВ також здійснювати реєстрацію (за спрощеною схемою) в ЄРПН інформації про переміщення товарно-матеріальних цінностей для всіх неплатників ПДВ за формою товарно-транспортної накладної (ТТН).

Таким чином, реалізувавши зазначені вище зміни, вже на сьогоднішньому етапі можливо забезпечити дієвий контроль за ланцюгами постачання та кінцевою реалізацією ризикових категорій товарів (зерно, горіхи, складна побутова техніка, вироби з металу).

При цьому, встановлення будь-яких обмежень по реєстрації ТТН є недоцільним, оскільки це є прямим втручанням у господарську діяльність СГД та підміною контрольних функцій фіскальної (податкової) служби.

Слід зазначити, що на сьогодні вже є робочі системи, які хоч і не в повному обсязі, але дозволяють відслідковувати ланцюги постачання. Це автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків (СМКОР) і контроль за рухом спирту за електронними ТТН.

Але, обидві системи мають у собі спеціалізований функціонал з працівників фіскальної служби, які оцінюють нормальність ведення бізнесу для виявлених системами особливостей. Це комісії та апеляція для СМКОР і податкові постові для контролю за рухом спирту.

Враховуючи, що основною функцією фіскальної (податкової) служби є контроль за справлянням податків, а не створення штучних перешкод для бізнесу, то встановлення дієвого контролю за ланцюгами постачання та кінцевою реалізацією ризикових категорій товарів повинно мати в першу чергу реалізацію існуючих контрольних функцій фіскальної (податкової) служби (проведення «прицільних» фактичних перевірок) на підставі ризиків відібраних цією системою.

Етап 2 –  термін реалізації – 2022 рік:

Сфера застосування: проект реалізується виключно для ризикових категорій сипких товарів, визначених родовими ознаками (далі – РКТ), особливої категорії ризику – зерно, горіхи.

– Створити  Комплексну систему контролю за ланцюжком постачання (від виробника/імпортера до кінцевого споживача та від виробника до експортера) та реалізації РКТ та інтегрувати її з системою електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ) та Системою моніторингу критеріїв ризику (СМКОР), тобто – системою блокування податкових накладних, задля підвищення ефективності їх спільної роботи.

Для цього:

а) запроваджується Єдина система обліку руху товарів (ЄСОРТ), до якої заносяться операції з постачання/переміщення РКТ. Виключний перелік РКТ визначається в Податковому кодексі України.

ЄСОРТ розповсюджується на платників ПДВ, та на партії товарів, що перевищують за вагою 1 тону. Ця система не має чіпати малий бізнес та дрібні переміщення – в іншому разі вона себе не виправдає.

б) облік руху товарів здійснюється за допомогою складання и реєстрації в ЄСОРТ електронної  товарно-транспортної накладної (е-ТТН), яка має статус первинного документу. Переміщення (постачання, перевезення, відвантаження) товарних партій  товарів, що належать до РКТ можливо лише за умови наявності в ЄСОРТ зареєстрованої е-ТТН на відповідний товар.

в) в е-ТТН вказуються такі обов’язкові реквізити:

– опис (номенклатура) товарів/ їх код УКТ ЗЕД та їх кількість/обсяг/вага;

– ціна постачання (без податку на додану вартість);

– загальна сума коштів, що підлягають сплаті продавцю без ПДВ;

– реквізити продавця (відправника) та покупця (отримувача) товарів;

– дата та час реєстрації е-ТТН (заповнюється  автоматично ЄСОРТ);

– марка, модель, тип, реєстраційний номер транспортного засобу та реквізити перевізника ( у разі залучення до перевезення третіх осіб), місцезнаходження пункту навантаження та пункту розвантаження, період перевезення;

– для платників ПДВ – сума передоплати та дата її здійснення (у разі здійснення покупцем передоплати) з вказанням номера зареєстрованої в СЕА ПДВ податкової накладної на поставку товару (якщо на момент реєстрації е-ТТН вже зареєстровано таку податкову накладну);

– підписи представників сторін: відправника товару, перевізника та отримувача.

г) реєстрація е-ТТН на поставку товарів в ЄСОРТ відбувається виключно в межах ліміту залишку товарів, (åе-ТТН), що формується за такою формулою:

åе-ТТН = + åЗаявкиПоповн + ∑е-ТТНОтр +  ∑ПродуктПереробки +∑Митн – ∑Втрат – åе-ТТНВид – ∑ТоварПерероб – ∑Митн;

де:

åЗаявкиПоповн – загальний обсяг товару за зареєстрованими в системі електронного адміністрування обліку руху товарів заявками на поповнення обсягу залишку товару; такі заявки можуть бути двох видів:

для товарів, придбаних у фізичних осіб за умови сплати ПДФО, що підтверджується розрахунковими документами на перерахування цього податку до бюджету (стаття 168 Податкового кодексу України), а у разі якщо доходи такої фізичної особи від продажу сільськогосподарської продукції не оподатковуються ПДФО на підставі пункту 165.1.24 Податкового кодексу України – ПДФО не сплачується за умови наявності підтвердних документів, зазначених у цьому підпункті, реквізити яких зазначаються в заявці та в межах граничних обсягів, встановлених Кабінетом Міністрів України;

для товару, виробленого (вирощеного, зібраного) безпосередньо платником податку (в межах граничних обсягів, встановлених Кабінетом Міністрів України);

∑е-ТТНОтр – загальний обсяг товару за отриманими е-ТТН/розрахунками коригування до них, зареєстрованими в ЄСОРТ;

∑Втрат – загальний обсяг товару, втраченого, зіпсованого, знищеного, включаючи випадки внаслідок форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов’язаної з природним результатом за зареєстрованими заявками на втрати, що засвідчуються відповідними документами (актами на списання, в межах норм природного убутку, встановлених Кабінетом Міністрів України);

åе-ТТНВид – загальний обсяг товару за виданими е-ТТН/розрахунками коригування до них, зареєстрованими в ЄСОРТ. Причому е-ТТН реєструється незалежно від того чи здійснювалося постачання учаснику ЄСОРТ чи особі, яка не є учасником ЄСОРТ (за аналогією з ПН, які не надаються покупцю);

∑ТоварПерероб – загальний обсяг товару, переробленого в товар  з іншим кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД за зареєстрованими; Кабінет Міністрів  України   затверджує нормативи переробки відповідних товарів;

∑ПродуктПереробки – загальний обсяг товару, отриманий внаслідок переробки за зареєстрованими в ЄСОРТ заявками на переробку, у зв’язку з чим змінилися його код УКТ ЗЕД;

+ ∑Митн – загальний обсяг товару, ввезеного на митну територію України у режимі імпорту та/або тимчасового ввезення, оформленого належним чином митними деклараціями;

∑Митн – загальний обсяг товару, вивезеного з митної території України в режимі експорту та/або тимчасового вивезення, оформленого належним чином митними деклараціями, а також відповідним єдиним транспортним документом (загальні авіанакладні (AWB – airwaybill, MAWB – master airwaybill), CMR, bill of lading (коносамент) тощо).

д) ЄСОРТ інтегрується з СЕА ПДВ – при вказівці номера е-ТТН в СЕА ПДВ. СЕА ПДВ на основі отриманої з ЄСОРТ інформації про відвантаження товару автоматично заповнює ПН/РК інформацією, яка міститься в е-ТТН. При цьому реєстрація в СЕА ПДВ ПН/РК на поставку товару відбувається лише за умови наявності зареєстрованої в Системі е-ТТН на відповідну поставку. Також у випадку постачання товару частинами допускається реєстрація кількох ПН на одну е-ТТН у випадку якщо загальна сума, вказана в таких ПН не перевищує суми зазначеної у відповідній е-ТТН. Водночас у випадку складання ПН на передоплату попередньо зареєстрована е-ТТН не вимагається,  а має бути зареєстрована у разі фактичної поставки.

е) в ПН/РК запроваджуються додаткові реквізити такі як номер е-ТТН,  код товару за УКТ ЗЕД з усіма цифрами, а не лише першими чотирма (аналогічно з діючими вимогами до підакцизних товарів), а також нові, обов’язкові для всіх платників ПДВ, поля “передоплата” і “поставка”. При цьому:

–   у випадку складання ПН на передоплату, в ній не заповнюється реквізит «номенклатура товару» (номенклатура буде вказана при здійснені поставки товару), а лише зазначається ставка ПДВ, за якою в майбутньому буде здійснена поставка;

– код товару за УКТ ЗЕД з усіма цифрами, а не лише першими чотирма вказується лише у разі здійснення операцій з товарами РКТ;

є)  ЄСОРТ надає інформацію платнику ПДВ та контролюючим органам про е-ТТН, за якими не зареєстровано ПН/РК, строк реєстрації яких минув; при цьому у разі повернення товару продавцю система надає інформацію про різницю між обсягом/кількістю/вагою/ціною поставленого та повернутого товару і вказує залишок, на який не зареєстровано ПН/РК;

ж) створюється система обліку одиниць вимірювання, яка передбачає уніфікацію одиниць вимірювання РКТ з моменту появи товару на внутрішньому ринку до його продажу неплатнику ПДВ, при цьому до РКТ можливо віднести лише товари, що однозначно ідентифікуються кодом   та мають універсальну одиницю виміру, що може бути застосована до всіх видів відповідного товару;

з) ПН/РК, реєстрацію яких зупинено в рамках СМОКР, реєструється в день особистого підтвердження  повноважним представником платника податку здійснення господарської операції шляхом подання заяви (особисто поданої чи нотаріально завіреної).

и) на товари з РКТ, щодо яких здійснюються господарські операції без реєстрації е-ТТН накладається адміністративний арешт, а контролюючий орган звертається до суду для прийняття останнім рішення про конфіскацію товарів на користь держави.

і) транспортні засоби, що використовуються учасником ЄСОРТ, для перевезення товарів, що належать до РКТ, включаються до Переліку транспортних засобів, що переміщують РКТ (ведеться ДФС) автоматично на підставі даних зареєстрованих в ЄСОРТ е-ТТН. При цьому після спливу зазначеного в е-ТТН періоду переміщення транспортний засіб автоматичного виключається з Переліку.

 

 

10.3. Стимулювання покупця отримувати фіскальний чек

Концепція

щодо стимулювання покупця отримувати фіскальний чек

Проблематика: існуюча система готівкових розрахунків у роздрібних продажах з використання реєстраторів розрахункових операцій не працює належним чином – має високу вартість як встановлення так і подальшого обслуговування; учасники операції, як продавець, так і покупець не зацікавлені в фіскалізації самої операції; касові апарати не забезпечують гарантії видачі фіскальних чеків – вони легко “чипуються” або псевдочеки роздруковуються на термопринтерах   тощо.

Мета: розроблення інноваційних технічних рішень у сфері готівкових розрахунків в усіх каналах продажів (виключно для тих, хто має фіскалізувати операції згідно чинного законодавства), а також комплексу заходів, спрямованих на матеріальне заохочення покупців в отриманні чеку та здійсненні контролю за його фіскалізацією у всіх системах реєстрації розрахункових операцій (зокрема і в РРО 3-го покоління), впровадження відповідних заходів контролю з розробленням законодавчого та нормативного забезпечення реалізації таких рішень. Механізм матеріального заохочення покупця має бути простим, надійним, забезпечувати максимальний відсоток отримання премій, запобігати можливим фальсіфікаціям та враховувати успішний міжнародний досвід.

Головні завдання концепції:

  • Розробити дієвий механізм ідентифікації покупця та перелік документів для подачі звернення, щоб уникнути зловживань при оформленні звернень
  • Забезпечити безперебійне функціонування електронного реєстру на сервері фіскальних чеків для забезпечення можливості перевірки чеків у будь який час
  • Розробка комплексу дії з боку співробітників ДФС, який забезпечить максимальний відсоток премій для покупців та мінімізує корупційні ризики

Для вирішення зазначених проблем пропонується використати наступні програмні продукти:

програмний комплекс продавця, який забезпечує:

  • надійну авторизацію продавця та працівника, що здійснює готівкову операцію;
  • за допомогою закритого ключа згенерувати код чеку, який у роздрукованому вигляді представлений у вигляді QR-коду;
  • відправити на друк на будь-який друкувальний пристрій, або відправити його на програмний комплекс покупця;
  •  відправити даний чек на сервер фіскальних чеків з отриманням підтвердження про його реєстрацію;
  • реалізувати отримання повідомлень від фіскальних служб щодо готівкових операцій.

програмний комплекс покупця (або спеціалізований сайт з простим інтерфейсом  для покупця), який забезпечує:

  • авторизацію покупця через введення індивідуального податкового номеру, прізвища, ім’я по-батькові та номеру телефону
  • як додаткова опція – можливість сканування QR-коду фіскального чеку або перевірку чеку за номером;
  • забезпечує можливість отримання в електронному вигляді електронного чеку від продавця (це питання потребує дискусії);
  • розшифрування наступної інформації з отриманого чеку для перевірки його справжності: назва продавця, дата, час та сума здійсненої операції;
  • відправлення звернення щодо дій продавця, у випадку видачі недійсного чеку;
  • реалізація перевірки реєстрації даного чеку на сервері фіскальних чеків та подання звернення у випадку його не реєстрації.

 

Характеристика етапів операцій:

  1. У випадку невидачі покупцю чеку – покупець має можливість звернутись до перевіряючих органів із письмовою заявою, після чого ця інформація перевіряється співробітниками ДПС, які перевіряють продавця щодо дотримання вимог законодавства про застосування РРО, касової дисципліни. Це норми, передбачені поточним законодавством, додаткові зміни у ці норми не потрібні
  2. Видача чеку покупцю
  3. Покупець має можливість перевірити код чеку, за допомогою програми на смартфоні зісканувавши QR-код або за допомогою спеціалізованго сайту та отримати наступну інформацію, що зашифрована у чеку:

–        код ЄДРПОУ (назва) підприємства, що здійснило операцію;

–        дата і час здійснення операції;

–        сума операції.

  1. Якщо дана інформація є викривленою, а сума чеку перевищує 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – покупець має оперативну можливість відправити відповідне звернення до фіскального органу, який здійснить перевірку правильності оформлення операції у безготівкових розрахунках.
  2. На реєстрацію чека у продавця є 72 години (3 дні) по закінченню яких він має зареєструвати чек на сервері фіскальних чеків.
  3. Якщо чек не зареєстрований, то покупець відправляє за допомогою цієї програми звернення за нереєстрацію чеку.
  4. Щодо продавця, який не зареєстрував чек – проводиться камеральна (або іншої за назвою) перевірка та продавешь отримує пропозицію добровільно сплатити штраф у розмірі 200% від суми операції
  5. Якщо в ході камеральної (або іншої за назвою) перевірки підтверджено факт порушення порядку проведення розрахункових операцій, то після сплати штрафу продавцем, покупець отримує кошти у сумі 100% від здійсненої покупки.
  6. Якщо у ході камеральної (або іншої за назвою) перевірки продавець не підтверджує порушення – до нього у місячний термін спрямовується фактична перевірка, яка перевіряє дотримання вимог законодавства про застосування РРО, касової дисципліни.
  7. За підсумками перевірки покупець може отримати кошти у сумі 100% від здійсненої покупки виключно у випадку, якщо перевірка виявила порушення вимог законодавства про застосування РРО, касової дисципліни при проведенні цієї перевірки. При відсутності порушень у продавця – продавець не отримує жодних штрафних санкцій, а покупець отримує відмову у винагороді.