Skip links

Дія.City повинна сприяти розвитку IT-галузі, а не навпаки

Представники Української Ради Бізнесу, до складу якої входять бізнес-асоціації різних галузей економіки, проаналізували проекти Законів “Щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” №4303, №4303-1, №4303-2 і супутні проєкти змін до Податкового Кодексу та зазначають наступне:

Мета проєктів №4303, №4303-1, №4303-2, зазначена авторами, в цілому є важливою та позитивною: формування в Україні передової цифрової економіки протягом найближчих років та зростання частки високотехнологічних продуктів та послуг у загальному ВВП.

Для реалізації цієї мети необхідно:

— створити дружнє регуляторне середовище, що не опонує підприємцям на 3-й групі єдиного податку, не примушує їх до роботи найманими працівниками, і за можливості, – середовище, яке сприяє залученню в Україну фахівців з-за кордону;

— довести загальне податкове навантаження IT-компаній до рівня основних держав-конкурентів, галузь повинна стати податково конкурентною;

— сприяти капіталізації та зростанню інвестиційної привабливості українських компаній, зробивши серйозну заявку на досягнення Україною протягом найближчих років європейського і світового лідерства.

Разом із тим, на нашу думку, базовий проєкт №4303 не досягне зазначеної мети, а його супутній проєкт змін до Податкового кодексу України містить низку критичних недоліків:

  1. Значна кількість стартапів і малих компаній не охоплюється заходами стимулювання, оскільки резидентами Дія.City зможуть стати тільки юридичні особи. Але знову-таки не всі: малі компанії із сукупною чисельністю осіб, залучених у ролі працівників/гіг-працівників, до 9 осіб також не мають права на отримання преференційного статусу (п. 3 ст. 6 проєкту). Зазначена норма несе ознаки дискримінації за формою підприємства і чисельністю його персоналу та за форматом співпраці зі спеціалістами у галузі (наразі переважна доля ринку працює із незалежними підрядниками ФОП, що не є працівниками в розумінні Кодексу законів про працю).
  2. Галузь отримує нового державного регулятора ринку — у вигляді Міністерства цифрової трансформації (ст. 12 проєкту) зі значними дискреційними повноваженнями, а саме: з правом визначення істотних ознак, які мають/не мають «дозволені» види діяльності (п. 2 ст. 7 проєкту), з правом дозволити/відмовити в набутті статусу резидента Дія.City, зокрема на свій розсуд погоджувати плани реалізації стартап-проєктів (п. 6 і 12 ст. 9 проєкту). Нова структура здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства, проводить перевірки, встановлює і збирає звітність (п. 3 ст. 12 проєкту). Такі підходи надають регулятору необгрунтовано надвисокі дискреційні повноваження та доступ до комерційної таємниці резидентів Дія.City, створюють інструмент боротьби з конкурентами для компаній. При цьому запровадження додаткового регуляторного органу від Мінцифри не полегшує загальне регуляторне навантаження на IT-компанії, а навпаки – лише додає ще один “наглядовий” орган над бізнесом до вже існуючого списку. Окремо слід зазначити, що оскаржити рішення такого регулярного органу в наших реаліях буде достатньо складно і скаржнику доведеться зіштовхнутися з непростими механізмами адміністративного судочинства.
  3. Модель із єдиною саморегулівною організацією, членство в якій є умовою доступу на ринок, виправдана й ефективна у випадках, коли діяльність суб’єктів ринку пов’язана з високими ризиками і негативними екстерналіями – наприклад, для їхніх клієнтів, – що вимагає підтримки високого рівня вимог до їх утворення, навичок або відповідальності. Наприклад, у разі адвокатської, ветеринарної, страхової, будівельної діяльності тощо – тобто там, де непрофесіоналізм, недбалість або неетична поведінка можуть спричинити тяжкі, непоправні наслідки для клієнтів. Очевидно, що IT-ринок і IT-послуги в загальному випадку до таких сфер діяльності не належать, а специфічні випадки повинні регулюватися спеціальним законодавством. Створення такої єдиної обов’язкової саморегулівної організації створює загрозу монополізації ринку, в тому числі з боку держави, що призведе в результаті до відмирання галузі, як такої, та може призвести до зловживання комерційною таємницею.
  4. Законодавець фактично нав’язує проєктом №4303 бізнесу модель із застосуванням ГІГ-працівників (замість ФОП), яка значно обтяжливіша за цивільно-правові договори та передбачає неактуальні для IT-галузі норми і обмеження, встановлені трудовим законодавством. При тому, якщо на певному етапі компанія втратить статус резидента Дія.City, доведеться витрачати додатковий час та ресурси на переоформлення контрактів із ФОП (або трудових контрактів, адже згідно з проєктом закону визначати форму правовідносин між сторонами після втрати статусу резидента Дія.City працівник зможе і через суд, тому тут варто врахувати, що за формальними ознаками ГІГ-контракти “ближчі” до трудових відносин, а у судів України наразі немає жодної практики чи чіткого розуміння щодо статусу ГІГ-контрактів і проєкт не передбачає створення окремого галузевого чи спеціалізованого суду), а також поновлення реєстрації ФОП, оскільки укладати з фізичними особами  ГІГ-контракти можуть лише резиденти Дія.City.
  5. Податкова частина проєкту  містить такі суперечливі норми: Резиденти Дія.City замість повноцінного податку на прибуток підприємств отримують його урізаний і вкрай сирий варіант (на основі оподаткування окремих операцій із розподілу прибутку і прирівняних до них операцій) за аналогією з податком на виведений капітал. Такі норми є досить складними, оскільки не спрощують облік, а запроваджують додаткові правила, які матимуть внутрішні суперечності, для визначення податку на прибуток, що надає дискреційні повноваження податковій службі.

Нова модель також містить норми, які мають ознаки прихованого обмеження на операції з платниками єдиного податку (пп. 135.2.1.15, 141.9.2.13 і пункт 54 підрозділу 4 розділу ХХ податкового проєкту). Запроваджується незрозуміла конструкція, коли витрати компанії понад дозволену суму (5% або 20% суми витрат від будь-якої діяльності за показниками «Звіту про прибутки і збитки») формують її дохід, який потрібно обкладати податком.

Виходячи з викладеного вище, представники Української Ради Бізнесу пропонують не брати за основу проєкт № 4303, а підготувати єдиний депутатський проєкт закону на основі норм альтернативних проєктів, який враховував би передусім інтереси самої ІТ-індустрії. Зокрема, такий новий законопроєкт № 4303-д, а також його податкова частина у вигляді окремого законопроєкту мають містити наступні важливі норми:

  • В межах Дія.City необхідно забезпечити можливість працювати як за цивільно-правовими договорами, так і за трудовими – за спрощеним трудовим законодавством, закріпити перевірену та успішну систему взаємодії на ІТ-ринку.
  • Позбавити регулятор усіх дискреційних повноважень, залишити виключно формальну функцію ведення реєстрів резидентів Дія.City. Таким регулятором може бути Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України або Міністерство цифрової трансформації.
  • Забезпечити можливість бути резидентами Дія.City для всіх бажаючих, зокрема стартапів, малих компаній тощо.
  • Виключити положення про “віртуальні активи” з переліку дозволених видів діяльності для резидентів Дія.City, оскільки це суперечить природі послуг, що надаються, та регуляторним режимам зі спеціального закону про віртуальні активи та змін до КПК, що пропонуються у проєкті.
  • Усунути податкові обмеження на співпрацю резидентів Дія.City з платниками єдиного податку.
  • Запровадити податок на виведений капітал на заміну податку на прибуток для всіх компаній, відповідно до рішення Національної ради реформ від 30 червня 2020 року.

Представники Української Ради Бізнесу закликають народних депутатів провести експертне обговорення моделі Дія.City за участі представників аналітичних центрів та представників бізнесу, обговорити та врахувати у новому депутатському оптимальному проєкті надані у зверненні пропозиції.

Залишити коментар

Name*

Website

Коментар