fbpx

Skip links

Позиція УРБ щодо законопроєктів №3131, 3131-1, 3131-2 про ринок оренди землі

Представники Української Ради Бізнесу проаналізували проєкти № 3131, № 3131-1, № 3131-2 Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України, спрямовані на врегулювання проблем із тіньовою орендою сільськогосподарської землі, скорочення різниці в податковому навантаженні на гектар між легально та нелегально працюючими сільгосппідприємствами,  та зазначають наступне:

Проблеми з тіньовим ринком оренди землі існують уже давно, кілька років аналітичні центри та бізнес-асоціації надають свої пропозиції щодо їх вирішення, але змін досі не має.       

За даними Держгеокадастру, станом на 2017 рік в Україні нараховується 41,5 млн га сільськогосподарських угідь, із них 31,1 млн га у приватній власності, 10,4 млн га в державній власності. З них доступними для обробки є приблизно 33.2 млн га. За даними того ж Держгеокадастру, в оренді у сільгосппідприємств знаходиться 19,1 млн га сільгоспземель. Така цифра легального використання землі підтверджується і даними державної податкової служби: за даними ДПСУ, у платників єдиного податку 4-ої групи в обробці знаходиться 19,2 млн га.

Таким чином, близько 12-14 млн га сільгоспземель офіційно не обробляються, що становить близько 30% сільгоспземель. Ця оцінка також підтверджується даними вибіркового космічного картографування сільгоспземель, виконаного за підтримки Світового Банку, згідно з якими площа неформально оброблюваних сільгоспземель в Україні складає 28%-29%.

За висновками експертних досліджень аналітичних центрів ІСЕТ та CASE,  у 2019 році обсяг тіньової оренди сільськогосподарських земель в Україні становив від 19 до 69 млрд грн, при цьому втрати бюджету становили від 6 до 22 млрд грн на рік.

Один із ТОП10 пріоритетів УРБ передбачає:

  1. Встановити взаємозв’язок між єдиним податком 4-ої групи спрощеної системи оподаткування та податком на землю: ставка ЄП4 = ставка податку на землю + 0,2%.
  2. Забезпечити залік сплаченого податку на землю або частини ЄП4 в сплату ПДФО власниками земельних ділянок (як безпосередньо, так і опосередковано юридичною особою). Фізичні особи, які здають землю в оренду або обробляють її самостійно, отримують право зарахувати до сплати ПДФО від оренди земельної ділянки або реалізації сільськогосподарської продукції суму сплаченого з відповідної ділянки земельного податку або частини ЄП4 (в сумі, що дорівнює сумі земельного податку).
  3. У разі надання ділянки в оренду юридичній особі, агентом по сплаті ПДФО є така юридична особа, на неї ж покладається обов’язок зі здійснення відповідного заліку.
  4. В разі надання земельної ділянки в оренду фізичній особі або її самостійного обробітку тягар з нарахування та сплати ПДФО і застосування заліку покладається на власника земельної ділянки.

Фізичні особи, які є власниками юридичних осіб – платників ЄП4, отримують право зарахувати до сплати ПДФО з дивідендів частину ЄП4 (у сумі, що дорівнює сумі земельного податку), сплачену з земельних ділянок, що обробляються таким платником ЄП4 і належать йому на праві власності.

Юридичні особи, які перебувають на загальній системі оподаткування (є платниками податку на прибуток підприємств), отримують право зарахувати до сплати податку на прибуток, сплачений ними земельний податок з оброблюваних ними і належних їм на праві власності земельних ділянок.

Така модель дозволить, з одного боку, вирівняти конкурентні умови, забезпечивши необхідність тіньовим власникам земель також сплачувати мінімальний рівень податків, а з іншого боку – не збільшить навантаження на тих, хто вже сплачує всі податки.

Проєктом №3131 передбачається:

Запровадити у Податковий кодекс України таке поняття, як поставлене податкове зобов’язання (ППЗ), яке визначається як мінімальна сума всіх податків та зборів, які власник або користувач (за наявності) земельних ділянок сільськогосподарського призначення (крім несільськогосподарських угідь) повинен сплачувати, незалежно від отримання доходу з таких ділянок, внаслідок чого такі особи повинні сплачувати до бюджету додаткові суми податку, що визначаються позитивною різницею між ППЗ та сумою сплачених інших податків та платежів, пов’язаних із впровадженням господарської діяльності із використанням відповідних земельних ділянок.

ППЗ за податковий (звітний) рік встановлюється в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки (далі – НГО) земельної ділянки за 1 га (враховуючи те, що середній розмір НГО земельної ділянки становить 28 000 грн за 1 га, то в середньому ППЗ буде становити 1 400 грн з 1 га). ППЗ не розраховується щодо земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства розміром не більше 0,5 Га, відповідно для земельних ділянок ОСГ більшого розміру – а також всієї пайової землі – ППЗ розраховується.

Також проєктом пропонується надати закону зворотню дію – зокрема, встановити, що він застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2020 року.

Детально аналізуючи норми проєкту, слід зазначити, що документ спрямований на вирішення описаної вище проблематики, проте через низку проблем лише частково зможе її досягти. Проєкт містить наступні ризики та недоліки, що перешкодить реалізувати його мету в повному обсязі: 

  1. Запропонований у проєкті №3131 підхід щодо сплати у складі існуючих видів податків (податок на прибуток, ПДФО, єдиний податок) позитивної різниці між ППЗ та сумою сплачених інших податків та платежів, викривляє такі обов’язкові елементи цих податків – як об’єкт та база оподаткування, в результаті сума до сплати їм не відповідає. Зокрема, за умови фактичної відсутності у платника ПДФО – доходів, а у платника податку на прибуток – позитивного фінансового результату до оподаткування, платника єдиного податку 3 групи – доходу, тобто відсутності як об’єкту, так і бази оподаткування, платники податків все одно мають сплачувати ці податки у розмірі різниці між ППЗ та сумою інших сплачених податків та платежів;

2.   ППЗ не є новим видом податку із самостійно визначеним для нього всіма обов’язковими елементами оподаткування (проєктом не пропонується визначити ППЗ як новий вид податку та встановити для нього усі обов’язкові елементи оподаткування), що унеможливлює його стягнення до бюджету як самостійного податку чи обов’язкового платежу.

  • ППЗ розраховується на базі податку на доходи фізичних осіб і визначення того, що базою оподаткування є мінімальне податкове зобов’язання з земельної ділянки суперечить базову поняттю – отримання доходу. Аналогічне можливо зазначити щодо податку на прибуток підприємств та єдиного податку 3 групи. ППЗ фактично є не податком на дохід, а податком на те, що використовується для визначення поставлення.

4.   Норми проєкту щодо певної частини платників податків можна визнати такими, що не відповідають положенням Конвенції про захист прав і основних свобод людини та практиці ЄСПЛ, в частині правомірного втручання держави в право власності особи. Так, ряд платників податків не отримують дохід з земельних ділянок в силу певних об’єктивних причин, що не пов’язані з ухиленням від сплати податків, зокрема: 1) неможливість обробки земельної ділянки з різних причин 2) частина с/г угідь обробляються для власних потреб. Проєктом надається пільга тільки для земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею не більше 0,5 Га, що вбачається недостатнім. Норми проєкту також можуть розглядатися як такі, що порушують принцип податкового законодавства, як соціальна, оскільки покладання на платників, які не отримують дохід з земельних ділянок –  обов’язку сплачувати до бюджету платіж із зв’язку із введенням ППЗ – лягатиме значним фінансовим тягарем на плечі таких платників, підриватиме їх фінансове становище.

5. Норма проєкту про набрання Законом чинності з дня наступного за днем його опублікування та його застосування до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2020 року:

– протирічить 1 ст. 58 Конституції України, щодо неможливості зворотної дії закону в часі, який посилює фіскальне навантаження;

– не відповідає принципу стабільності податкового законодавства (ст. 4 ПКУ), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідноіснує значний ризик визнання неконституційним відповідного закону, якщо він буде прийнятий.

6.   Впровадження проєкту матиме значні додаткові витрати для платників податків для його реалізації внаслідок ускладнення адміністрування, оскільки платникам податків, які обробляють землі с/г призначення, для розрахунку податку на прибуток підприємств, єдиного податку 3-й та 4-ї групи або ПДФО доведеться витрачати час та фінансові ресурси на додатковий розрахунок ППЗ, суму всіх сплачених податків і коригувати основний податок на різницю двох останніх. А юридичні особи, ФОП на загальній системі оподаткування та платники єдиного податку 3-4 групиповинні вести додатковий окремий облік ПДФО та ЄСВ, сплаченого з фонду оплати праці співробітників, пов’язаних з виробництвом та реалізацією платником податку власної с/г продукції (перелік професій таких працівників встановлюється КМУ). Це пов’язано з тим, що для розрахунку суми сплачених податків, які віднімаються з ППЗ, враховуються ПДФО, військовий збір та ЄСВ з доходів тільки цієї категорії працівників платників податку.

Запропонований механізм не лише передбачає подання додаткової звітності, вимагає як від платника так і від контролюючого органу проводити розрахунки ППЗ, здійснювати перерахунок податкового зобов’язання в залежності від величини ППЗ, а й призведе до постійного проведення звірок з контролюючими органами  щодо правильності визначення податкового зобов’язання.

7.   Передбачена проєктом модель надання пільг фізичним особам, що обробляють свої земельні ділянки, призведе до того, що значна частина фізичних осіб вимушена буде сплачувати додаткові податки, пов’язані з ППЗ (в т.ч. додаткові податки, хто легально обробляє сільськогосподарські угіддя), а також подавати додаткову звітність.

Проєктом №3131-1 передбачається:

Внести зміни до Податкового кодексу України щодо:

  • встановлення взаємозв’язку між ставками єдиного податку 4-ої групи і податку на землю;
    • підвищення ставок податку на землю і єдиного податку четвертої групи (не менше 3% і не більше 4% від НГО), з одночасним наданням права с/г виробникам і фізичним особам, які реалізують власновирощену сільськогосподарську продукцію – зменшувати суми податкового зобов’язання з податку на землю та єдиного податку четвертої групи, шляхом заліку сплаченої суми податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб;
    • удосконалення регулювання порядку обміну податковою інформацією між контролюючими органами та органами місцевого самоврядування;
    • уніфікація системи надання податкових пільг власникам земельних ділянок, а також пільг з продажу сільськогосподарської продукції фізичними особами та встановлення пільги зі сплати земельного податку на один гектар у власності для громадян України – власників земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Законопроект № 3131-1 змінює податкові елементи для плати за землю – зокрема, платника, включаючи фізичних та юридичних осіб, ставки, базу оподаткування, а також порядок визначення податкових зобов’язань з цієї плати, в тому числі, надання права платникам самостійно корегувати власні податкові зобов’язання в наступному податковому році за фінансовими результатами діяльності попереднього податкового року.

Проєкт містить низку недоліків, які доцільно відкоригувати:

1.   Реалізація проєкту ускладнює порядок адміністрування плати за землю. Зокрема, в частині ідентифікації платників – нового визначення «користувачів». При цьому інформація від органів місцевого самоврядування, яка має подаватись щодо користувачів не може вважатися достовірною для контролюючих органів для адміністрування плати за землю, так як до них відносяться земельні ділянки за цивільно-правовими угодами.   

2.   Механізм справляння та внесення плати за землю після завершення річного звітного податкового періоду (п. 287.3 Податкового кодексу) є недосконалим, оскільки не враховує зміни протягом року об’єкта оподаткування. Також запропонований порядок адміністрування фактично призводить до неможливості проведення камеральної перевірки правильності нарахування податкових зобов’язань із плати за землю.

3   Не передбачається зменшення суми податкового зобов’язання з одного податку шляхом заліку сплаченої суми податкового зобов’язання з іншого податку для ФОП та юридичних осіб, які не є сільськогосподарськими товаровиробниками. Такі особи (хоч їх дуже мало) будуть сплачувати збільшений земельний податок. Вказана проблема вирішена в проєктах №№ 3131 та 3131-2, де передбачено зменшення розміру податку шляхом врахування суми податку, сплаченого з фонду оплати праці співробітників, пов’язаних з виробництвом та реалізацією платником податку власної сільськогосподарської продукції;

4.  ФОП та юридичним особам, які є сільськогосподарськими товаровиробниками (пп. 287.11.2), дозволяється зменшити суму податку на розмір сплаченого ними як податковими агентами ПДФО (за виключенням сум, які сплачені податковим агентом згідно підпункту 287.11.1 цього пункту), тобто податкового зобов’язання з ПДФО, яка розрахована від доходів фізичних осіб, отриманих від продажу сільськогосподарської продукції. Проте, проєктом не враховується те, що такі платники податку можуть придбавати товари/послуги у фізичних осіб, які не по’вязані з обробленням сільськогосподарських угідь. Тому, з метою мінімізації можливих ухилень від сплати податків (наприклад, скупка у нелегальних продавців горіхів та їх експорт за кордон без сплати ПДФО) пропонується замість слів “за виключенням сум, які сплачені податковим агентом згідно з підпунктом 287.11.1 цього пунктувказати слова “(за виключенням сум, які сплачені податковим агентом від купівлі товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб”;

Проєкт №3131-1 здебільшого вирішує проблеми, описані вище, та відповідає запропонованій аналітичними центрами концепції. Він значно підвищить навантаження на тих, хто працює із мінімізацією податків, в той же час не призведе до підвищення навантаження на легальних фермерів. В той же час дещо ускладниться адміністрування податків для всіх категорій платників, проте це вбачається прийнятною ціною за суттєве вирівнювання конкурентних умов ведення бізнесу у цьому секторі.

Проєктом №3131-2 передбачається:

Внести зміни до Податкового кодексу України, якими передбачається:

1.  Уніфікація системи надання податкових пільг власникам земельних ділянок, а також пільг з продажу сільськогосподарської продукції фізичними особами, виключення необхідності отримання в органі місцевого самоврядування копії довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок.

2. Уточнення, що земельний податок на сільськогосподарських угіддях сплачується за базовою та додатковою ставкою. Базова ставка земельного податку на сільськогосподарські угіддя замість 0,3%-1% від нормативної грошової оцінки  встановлюється у розмірі від 0,7% до 1% від нормативної грошової оцінки.

Додаткова ставка земельного податку у розмірі 2% від НГО застосовується на необроблені земельні ділянки сільськогосподарських угідь (додатковий земельний податок в сумі ~ 560 грн з 1 Га).

3.  Визначається, що сільськогосподарські угіддя вважаються такими, що не оброблені:

– для фізичних осіб – якщо не дотримано такої вимоги: загальний дохід від реалізації сільськогосподарської продукції дорівнює або перевищує 35% загальної суми НГО земельних ділянок сільськогосподарських угідь. На площу 1 га надається пільга (в розрахунку не приймає участь);

– для фізичних осіб – підприємців, юридичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками – у разі якщо не дотримано сукупності таких вимог: загальний дохід від реалізації сільськогосподарської продукції дорівнює або перевищує 35% загальної суми НГО (~9 800 грн на рік з гектару) та сплачена податковим агентом сума утриманого ПДФО дорівнює або перевищує 2% загальної суми НГО (~560 грн на рік з гектару);

– для фізичних осіб – підприємців, юридичних осіб, які не є сільськогосподарськими товаровиробниками – у разі якщо не дотримано сукупності таких вимог: загальний дохід від реалізації сільськогосподарської продукції дорівнює або перевищує 35% загальної суми НГО (~9 800 грн на рік з гектару) та сплачена податковим агентом сума утриманого ПДФО у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, які задіяні у виробництві та/або реалізації власної сільськогосподарської продукції, дорівнює або перевищує 2% загальної суми НГО (~560 грн на рік з гектару).

4. Встановлення взаємозв’язку між ставками єдиного податку 4-ї групи і земельним податком.

5. Скасування положення, що ФОП – платники єдиного податку четвертої групи не є податковим агентом у разі виплати доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах;

6. Запровадження додаткової підстави для припинення договорів оренди земельних ділянок шляхом їх розірвання – несплата земельного податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь.

Статтею 26 Законопроекту запроваджується додаткова ставка податку, яка визначається з урахуванням особливостей об’єкта оподаткування, виду діяльності та іншого, що не узгоджується з основними принципами оподаткування, так як стаття 7 Податкового кодексу при визначенні податкових елементів для податків та зборів не передбачає застосування будь-яких додаткових ставок. Як варіант, це можуть бути, зокрема, додаткові коефіцієнти. Зокрема, на не оброблені (частково не оброблені) земельні ділянки сільськогосподарських угідь, окрім базової ставки, встановлюється додаткова ставка у розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки.  При цьому платник самостійно має зазначити перелік оброблених та не оброблених земельних ділянок сільськогосподарських угідь. 

Тобто застосування додаткової ставки встановлено за не оброблені чи частково оброблені земельні ділянки, тобто як за невикористання чи неефективне використання землі. Слід також врахувати, що лише після завершення податкового року можна обчислити величину доходу в залежності від того, чи оброблялася земельна ділянка. Не зовсім зрозумілим є механізм адміністрування по таких земельних ділянках, якщо вони розташовані на територіях різних адміністративно-територіальних одиниць, а також порядок обчислення доходу по земельних ділянках.

Звертаємо увагу на те, що самостійне декларування платником оброблених та не оброблених земель не дасть можливості камерально перевірити правильність нарахування податкового зобов’язання та може призвести до значного збільшення документальних перевірок та виникнення спорів між платниками податків та контролюючими органами.

Також слід зауважити, що для платників єдиного податку четвертої групи встановлюються дві складові для визначення розміру ставок податку. Перша складова зменшена з 0,95 % до 0,2 %, тобто більше як у три рази, а другою складовою є ставка податку, затверджена рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.  Це призведе до значного зменшення надходжень до місцевих бюджетів та ускладнить адміністрування у зв’язку із різними ставками на територіях різних рад.  

При цьому слід врахувати, що єдиний податок четвертої групи сплачується в рахунок податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, земельного податку та рентної плати за використання водних ресурсів, а частка, яка компенсує ці податки, складає 0,65 % від нормативної грошової оцінки, таки як ставка єдиного податку більша у три рази за ставку земельного податку для сільськогосподарських угідь.

Крім того, у підпункті 4) пункту 297.1 ст. 297 Податкового кодексу для платників єдиного податку першої-третьої груп додали слова «та сільськогосподарські угіддя», що взагалі не має логіки, оскільки до  платників  першої групи належать суб’єкти, які здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню та взагалі не мають відношення до земель сільськогосподарського призначення.

Проєкт №3131-2 здебільшого вирішує проблем із тіньовим ринком землі. Він значно ускладнить роботу тих, хто мінімізує податки та не призведе до погіршення ситуації у легальних фермерів. Реалізація проєкту призведе до певного ускладнення адміністрування, проте вирішення системних проблем на ринку оренди с/г землі та часткове вирішення проблем із тіньовою реалізацією с/г продукції вбачається значно важливішим завданням.

Висновки:

Всі три проєкти – № 3131, № 3131-1, № 3131-2 – спрямовані на реалізацію головної мети – детінізацію ринку оренди с/г землі, створення рівних умов ведення бізнесу у цьому секторі.

При цьому проєкт №3131 досягає мети лише частково, внаслідок зазначених вище ризиків та проблем, у поточній редакції завдає більше шкоди бізнесу, ніж користі.

Проєкти № 3131-1, № 3131-2 досягають мети в оптимальний спосіб, із мінімізацією складнощів для легального бізнесу, проте потребують певних коригувань до другого читання, про які зазначено вище.

Представники Української Ради Бізнесу, до складу якої входить 88 бізнес асоціацій, закликають провести фахове обговорення проєктів за участі народних депутатів, представників КМУ, аналітичних центрів та представників бізнесу і протягом дискусії обговорити всі недоліки проєктів, обрати оптимальну модель реалізації головної мети.

Залишити коментар

Name*

Website

Коментар